Читать статья по литературе: "Смерть як прагнення до самовираження у романі А. Крісті "Таємниця індіанського острова"" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Донбаський державний педагогічний університет Смерть як прагнення до самовираження у романі а. Крісті «таємниця індіанського острова» Тендітна Н.М. Анотація

роман крісті смерть самовираження

Автор статті продовжує серію публікацій стосовно характеристики смертей у детективах. На основі роману А. Крісті «Таємниця Індіанського острова» досліджується смерть як прагнення до самовираження судді Уоргрейва. Паталогічні прояви дитинства цього героя мають фатальні наслідки для дев’ятох запрошених на острів. Для втілення своєї мети він блискуче розігрує масове вбивство під вигаданим ім’ям А.Н. Оуена. Яке стає одночасним втіленням багатьох амбіцій смертельно хворої людини.

Ключові слова: детектив, вбивство, смерть, самовираження, егоїзм, злочин і кара, психологічний експеримент. Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими завданнями. Поряд із традиційним інтересом до багатьох інших образів, зацікавленість образом смерті залишиться в усі часи актуальним для будь-якого письменника. Зробити екскурс в минуле, дослідити те, що за буденністю справ залишилося непомітним окові, допомагає детективний твір. Адже загибель героїв у творі стає не стільки фіналом їхнього життя, скільки розв’язкою їхньої внутрішньої драми, відображенням пануючої на даний момент політичної, державної та релігійної політики. Тому у художньому втіленні письменника смерть радше не явище, а смислова категорія, яка в кожному окремо взятому творі має свою семантику, образність, емоційне та естетичне навантаження.

Детектив - один із найулюбленіших жанрів і сучасного читача. Про зацікавленість цією тематикою наголошувала неодноразово устами своїх героїв ще А. Крісті: «Цікаво! Я у захваті від злочинів. Не пропускаю жодного детективного фільму. А коли в газетах пишуть про якесь убивство, я просто смакую таким повідомленням» [2, с. 8]; «В його очах палахкотіло збудження. - Що ви сказали?.. Вбили? Коли? Як?» [2, с. 14]; «Ви, певно, чули про вбивство на віллі Женев’єв?... груди її високо здіймались, а очі враз покруглішали» [2, с. 48].

Детективні романи цієї письменниці досить своєрідні. Розслідування вбивств у них перекладається то на плечі міс Марпл («Гра дзеркал»), то проходить під пильним наглядом Еркюля Пуаро («Запізніла розплата»), але паралельно із офіційним розслідуванням, то йде за запланованим сценарієм вбивці («Таємниця Індіанского острова»). Та не зважаючи на це, кожен твір письменниці є цікавим і неповторним у плані художнього моделювання образу смерті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання даної проблеми, на які посилається автор. Жіночий детектив як різновид детективного жанру привертав увагу таких дослідників як: К. Гейлбрун, М. Кронгауз, Н. Смірнової, котрі використовують різні підходи до однієї проблеми. М. Кронгауз, зокрема, виділяє три типи жіночих детективів: іронічний, сентиментальний та «детектив жінок легкої поведінки». Головними ознаками жіночого детективу він вважає жіноче ім’я на обкладинці та жінку- протагоніста (або хоча б один з головних героїв має бути жінкою). А К. Гейлбрун та Н. Смірнова досліджують соціальні передумови виникнення жіночого детективу та його жанрові модифікації.

Вітчизняні дослідники не відзначаються особливим інтересом

Похожие работы