Читать статья по культурологии: "Жанрові особливості шумкових приспівок" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ ШУМКОВИХ ПРИСПІВОК Стрельбіцька О.О.

Луцький педагогічний коледж Стаття присвячена характеристиці жанрових особливостей одного з регіональних різновидів танечних пісень - шумок. Проаналізовано основні мотиви шумкових моностроф та їхню ритмомелодичну специфіку. На основі текстових зразків окреслюються функціональні параметри та регіон побутування приспівок. Порівняльний аспект характеристики свідчить про генетичну спорідненість шумок з іншими жанровими різновидами танцювальної лірики.

Ключові слова: шумки, танечні монострофи, приспівки, жанр, генеза, регіональний різновид, ритмомелодика.

Постановка проблеми. Танечні пісні займають чимале місце у жанровому розмаїтті української народної лірики, зокрема жартівливої. Синкретичний характер цього жанру дозволяє йому широкий спектр побутування та необмеженість у тематичному діапазоні, а моно- строфічна форма сприяє адаптуванню до сучасних реалій.

Танцювальній ліриці характерне чимале жанрове розмаїття. Окрім найбільш відомих та найпоширеніших різновидів - коломийок та частівок, виділяють також козачки, гопачки, краков’яки, шумки, триндички, співанки, дріботушки, метелиці, талалайки тощо. Однак основна маса таких регіональних різновидів не має чіткого визначення жанрових ознак. Це можна пояснити й ґене- зою цього жанру, початки якої сягають спорідненої слов’янської пісенності. Окрім того, більшість скочних приспівок функціонують у західноукраїнських регіонах, де коломийка випередила своєю популярністю не лише споріднені жанри, а й інші види народної лірики. Дається взнаки й значний вплив народнопісенної творчості сусідніх народів, адже чимало жанрових різновидів виникли й побутують саме в прикордонних регіонах України. Зокрема краков’як виник під впливом польського та словацького аналогічного жанрового різновиду; співанки, окрім Гуцульщини, виконують на Лемківщині, Пряшівщині та Сянщині; шумки побутують лише на теренах західних регіонів, які межують з Польщею. Відтак, більшість різновидів танечних моностроф розглядались науковцями як територіальний варіант коломийки чи частівки, або ж не брались до уваги взагалі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Характеристика жанрових особливостей скочних приспівок, зокрема надзвичайно багатий тематичний діапазон, оригінальна поетика та ритмомелодійна специфіка постають у центрі наукових зацікавлень Володимира Гнатюка, Філарета Колесси, Івана Франка, Миколи Сумцова, Володимира Гошовського, Олексія Дея, Наталії Шу- мади, Анатолія Іваницького, Романа Кирчіва, Віктора Давидюка, Любові Копаниці та інших. Завдяки специфічній і різноманітній ритмічній будові танцювальні монострофи привертали до себе увагу багатьох збирачів народної творчості, музикознавців та хореографів. Попри значну зацікавленість цим оригінальним синкретичним пісенним жанром, зазначимо, що більшість досліджень проводилися на основі спостережень за коломийками та частівками, залишаючи позаувагою чимало регіональних різновидів танечних моностроф, в тому числі й шумки.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. У результаті історіографічного огляду з’ясувалося, що не всі збирачі та упорядники виділяли тексти шумок в окрему групу, а це унеможливлювало в подальшому

Похожие работы