Читать статья по истории: "Інтриги і конфлікти в історії укладення Берестейської унії у світлі документальних джерел та полемічної літератури" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Інтриги і конфлікти в історії укладення Берестейської унії у світлі документальних джерел та полемічної літератури Леонід Тимошенко Конфліктне тло історії Берестейської унії становить невід’ємну складову уніє- знавства. Властиво, сама подія породила один із найбільших конфліктів ран- ньомодерної Східної Європи, відомий під загальником «боротьба Русі з Руссю» (апофеозом стала, вочевидь, вітебська трагедія 1623 р., яка позначилася убивством православними полоцького уніатського архієпископа Йосафата Кунцевича, незабаром беатифікованого Римом). Зрозуміло, що згаданий конфлікт почався задовго до Берестейських соборів 1596 р., які розкололи церкву та суспільство, перетворивши православну й унійну «партії» на дві паралельні (спочатку дуже непропорційні щодо спільнот вірних) Київські митрополії. Тож, за логікою розгортання та протистояння, протиборство обіцяло бути (і було !) досить жорстким, із застосуванням легальних (наприклад, парламентарних, судових) і будь-яких інших методів, включаючи літературно-публіцистичну полеміку.

Стара православна історіографія, підкоряючись політичним чи конфесійним завданням, трактувала православно-уніатський конфлікт гіперкритично, абсолю- тизуючи так званий зовнішній чинник у ґенезі унії (виокремлювалась, зокрема, «підступна» роль єзуїтів) та звівши його до ідеї польсько-католицької змови. Проте станом на сьогодні історична наука успішно подолала метафізичний синдром змови в ґенезі унії, остаточно погодившись із тим, що ієрархія Київської митрополії прийшла до унії без вирішального (зовнішнього чи якогось іншого) тиску на прийняття вікопомного рішення . Однак, на мою думку, сучасна історіографія досі не в змозі аргументовано витлумачити «алгоритм» переконаності тогочасної православної спільноти в тому, що змова таки відбулася .

Інший значний конфлікт, який мав неабиякі наслідки, стосується передумов визрівання унійної ідеї (чи, радше прискорення унійного процесу). В уніє- знавстві майже однозначно стверджується, що він знаходився в сфері стосунків між церковними братствами і єпископатом. Розглядаючи проблему згаданого протистояння (чи радше, непорозуміння) на широкому тлі розгортання мирян- ського руху, дослідники в той чи інший спосіб витлумачують роль та ступінь впливу конфлікту на ґенезу події .

У будь-який період розвитку унієзнавства майже беззаперечно визнавалося, що ґенеза унійної ідеї в середовищі руської ієрархії, а також її реалізація на відтинку від Берестя до Риму, проходили в форматі конспіративних заходів, що й давало підставу православним говорити про змову. На згаданому тлі, за невеликими винятками, дослідниками майже не увиразнені питання про внутрішні конфлікти в середовищі ієрархії . Більше того, зовсім не згадуються інтриги та провокації, які також становлять собою тло генези та укладення (проголошення) унії, без чого унійний процес часто потрактовується як майже безальтернативний та безконфліктний.

Варто також зауважити, що епоха Берестейської унії (передовсім у межах Речі Посполитої) була переповнена голосними інтригами, переважно конфесійного кшталту. Вочевидь, найбільш винахідливими були під ту пору все ж протестанти, що широко послуговувалися різного роду фальсифікатами, при допомозі яких досягалася мета дискредитації

Похожие работы