Читать статья по истории: "Джерела формування козацтва як основного етносоціального елементу на Середньому Подніпров’ї" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Джерела формування козацтва як основного етносоціального елементу на Середньому Подніпров’ї К.В. Івангородськіїй Проблема українського козацтва як етносоціального явища, чи не найважливіше питання з етнополітичної історії України. Протягом кількох століть дослідники звертали в основному увагу на козацтво, як на військово-політичну силу, залишаючи поза увагою його етнотворче значення, яке важко переоцінити, внаслідок виключної ролі в егносоціальних процесах саме українського козацтва Як відомо, слово «козак» вперше було згадане у латинському рукописі кінця XIII ст. «Codex cumanicus», який перекладав це слово, як «сторож» або «вартовий». Після цього слово «козак» все частіше зустрічається в тюркомовних джерелах, набуваючи все більше широкого значення, як вільної озброєної людини. Отже, постає справедливе питання, ким же були українські козаки: вартовими своєї землі чи розбишаками-авантюрисгами і яке їх значення у формуванні української нації та етнічної держави українців. І особливо важливим аспектом даної проблеми, на нашу думку, є з'ясування ролі у цих процесах одного з найважливіших етнотворчих регіонів України - Середнього Подніпров'я.

За твердженням дослідника козаччини АЮ. Чабана, перші згадки про українське козацтво в офіційних державних документах, а також описах сучасників того періоду стосуються безпосередню земель і населення Середнюю Подніпров'я, а саме території навколо Черкас та Канева [1, 159]. Дійсно, саме на цих землях склались всі передумови появи козацтва як унікального суспільно-політичного явища в історії українського народу.

Ешосоціальний розвиток України був досить довготривалим процесом і тому важливим є вивчення його окремих етапів. Так, козацтво відіграло в цьому процесі одну з найвизначніших ролей і саме завдяки тому, що козацтво в пізньому середньовіччі було єдиним станом, який, фактично, репрезентував український народ у світі і взяв на себе функції основного етносоціального елементу, здобувши важливі пріоритети цінотворення. Козацтво на історичній арені, як відомо, з'являється в кінці XV ст., але як суспільний стан, козацтво сформувалось лише на рубежі XVI - XVII ст. Тому досить важливим є питання дослідження саме етносоціальної природи козацтва, тобто джерел його формування, як етнотворчої сили.

Дослідження козацтва завжди привертало увагу дослідників і воно потішається майже одразу з його виходом на широку історичну арену. Впродовж століть з'явилось дуже багато різноманітних гіпотез, теорій і думок з приводу цієї проблеми. На нашу думку, всі теорії умовно можна поділити на дві групи: етнічні та соціальні. Але з'ясування ролі козацтва, як основного етносоціального елементу, не можливе без урахування всього комплексу економічних, політичних, соціальних та реліїійно-культурних чинників.

До етнічних теорій щодо джерел формування козацтва можна віднести теорію Симоновського, який виводив козаків від касогів. Великої популярності свого часу набула чорноклобуцька теорія, яку підтримав і розвинув М.Стрийковський (близько 1547-1582 рр.) в «Хроніці польської, литовської, жмудської і всієї Русі» [2, 97]. Серед інших етнічних теорій досить важливою була теорія татарського походжененя. Її в свій час не обминув навіть М.Косгомаров. Почата Граб'янкою, продовжена автором «Історії Русів»

Похожие работы