Читать статья по строительству: "Сучасний стан розвитку стратегічного управління будівельним підприємством" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Зміни назріли через низку причин:

— організаційно-управлінські методи тривалий час не оновлюються, залишаючись продуктом застарілих уявлень про систему управління та практику керівництва;

— менталітет і ступінь професійної підготовки управлінських кадрів не орієнтовані на сучасні методи управлінської роботи і менеджменту;

— будівельні підприємства знаходяться у стані, коли попит на їхню продукцію продовжує випереджати пропозицію, при цьому цінова політика замовників зводиться до зменшення вартості об’єкта, що негативно позначається на практиці організації капіталовкладень;

— частка застарілої техніки і використання ручної праці продовжує залишатися досить високою;

— будівельні компанії звично не орієнтовані на інноваційні рішення, а замовники не стимулюють цей інтерес.

Зміни, що постійно відбуваються з початку XXI ст., пов’язані насамперед зі швидким темпом розвитку техніки і технології, цивілізацій- ним прогресом, концентрацією на інноваціях і поведінці підприємств, процесами глобалізації і більшою інтенсивністю конкуренції, яка часто набуває рис гіперконкуренції, привели до появи нових підходів до стратегії. Серед них варто відзначити інноваційно-підприємницький підхід, концепцію сталого розвитку та концепцію відносин, які повинні посісти своє місце в межах ресурсної стратегії підприємства [5].

Концепція відносин базується на бажанні взаємодії з іншими суб’єктами з метою отримання ренти відносин. Результати багатьох досліджень довели, що відносини, а особливо міжорганізаційні, є основою стратегічної діяльності сучасних підприємств. Логіка стратегії відносин близька до мережевого підходу до стратегії, але має також спільні пункти з іншими школами стратегічного управління, а особливо з ресурсним підходом, школою простих правил, позиційною школою, а також, беручи до уваги спосіб налагодження відносин, і з еволюційною школою.

Однією з основ мережевої концепції стратегії є той факт, що підприємства функціонують в оточенні відносно невеликої кількості учасників (головними з них є постачальники, клієнти, конкуренти), які пов’язані спільними зв’язками, що змінюються у часі. Ці зв’язки забезпечують доступ до ресурсів інших суб’єктів, а також об’єднують діяльність багатьох підприємств, створюючи цінність. Ефективність підприємства зумовлена цілісністю мережі, тобто контекстом співвідношення щодо третіх сторін. У зв’язку з цим вважається, що мережева стратегія «підпорядкована процесу створення цінності з використанням ресурсів і компетенції всіх її членів, а її основою є прийняття рішення».

Ресурсні передумови, в тому числі набуття необхідних ресурсів, а особливо здобуття і використання знань, поєднують підхід відносин до стратегії ресурсного напряму. Насамперед ресурсна компліментарність та доступ до ресурсів, що є складними до набуття, індивідуально спрямовують увагу підприємств у напрямі нав’язування зовнішніх відносин. Ці відносини забезпечують доступ до ресурсів партнерів та експлуатацію створеної спільної бази ресурсів, а інколи вимагають специфічних інвестицій для розвитку цих відносин. Крім того, відносини впливають на спосіб використання

Похожие работы