Читать статья по политологии: "Американський фактор в "арабській весні" країн Магрибу: ілюзії та реалії" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова Американський фактор в «арабській весні» країн Магрибу: ілюзії та реалії Ірина Зубаренко, кандидат історичних наук Анотація Статтю присвячено дослідженню впливу американського фактору на події революційного характеру у країнах Магрибу. У якості реакції з боку Сполучених Штатів Америки на події «Арабської весни» у регіоні приведено низку цитат з заяв головних політичних сил, громадських організацій країни та провідних науковців, експертів що представляють різноманітні аналітичні центри, наукові та освітні установи. Водночас, автор звертає увагу на внутрішньополітичні чинники, що спровокували спалах народних невдоволень і призвели до подальших наслідків.

У статті, зокрема, розглянуто ключові події «Арабської весни» у країнах Магрибу, перебіг революцій в Тунісі, Марокко, Алжирі, Лівії та їх суспільно-політичні і економічні наслідки, зокрема, приходу до влади проісламістьських партій та ісламізацію суспільно-політичного життя після революцій та повалення старих, авторитарних режимів. Також в статті, на підставі тверджень провідних світових аналітиків, висловлюється версія, що революції в країнах Магрибу та повалення старих авторитарних режимів мало і фінансовий підтекст. Проаналізовано основні підсумки «Арабської весни» у країнах Магрибу та її досягнення і досить неоднозначні та суперечливі наслідки.

Ключові слова: США, Арабська весна, революція, політика. Спроба об’єктивно розглянути ставлення США до революційних подій в країнах Магрибу натикається на низку фактів спекулятивно-ажіотажного характеру, що їх було використано зацікавленими сторонами в бажанні нав’язати своє бачення тогочасних реалій. Однак, передусім аналіз внутрішньополітичних передумов і причин «Арабської весни» допомагає неупереджено визначити ступінь впливу зовнішніх чинників, у тому разі і американського фактору, на хвилю політичних протестів у регіоні.

Як відомо, початок так званій Арабській весні було покладено 17 грудня 2010 р. у Тунісі. Основною причиною невдоволення молодих тунісців був великий розмах корупції у вищих ешелонах влади. Потягом 24-річного правління президент Зінель-Абідіна Бен Алі разом з дружиною Лейлою Трабелсі, уродженкою багатого клану, підпорядкували своєму впливу всі ключові галузі економіки. Водночас безробіття в країні набирало усе більших обертів. Особливо гостро ця проблема торкнулася освіченої молоді віком 21-25 років. У 2010 р. випускники ВНЗ склали 60% від загального числа безробітних тунісців [3, с. 63]. Ці молоді люди і стали головною рушійною силою революції. Окрім того, для збереження авторитарності свого режиму президент Зінель-Абідін Бен Алі обмежив діяльність опозиційно налаштованих політиків. Де-юре політичний плюралізм не було скасовано, проте де-факто лише одна партія «Демократичне конституційне об’єднання» залишалась при владі з 1988 року.

На додаток до цих факторів, які певним чином спровокували «Арабську весну» у Тунісі, існує версія про те, що зацікавленість влади у розвитку ісламського банкінгу стала майже головним каменем спотиканням у відносинах між президентом Зінель-Абідін Бен Алі з західним світом, у тому разі і з США.

травня 2010 р. зять президента Захер аль-Матері відкрив банк «Зейтуна», який став першим

Похожие работы