(Назад)
(Cкачать работу)підприємства представлено на рис.6.8. Прикладне використання наведеної нижче теоретичної моделі управління конкурентоспроможністю підприємства є можливим лише за умови її пристосування до реалій функціонування конкретного підприємства. Так, розроблена з використанням зазначених базових теоретико-методологічних положень та з урахуванням вимог системно-цільового підходу і впроваджена у практику функціонування ЗАТ “Ново-Краматорський машинобудівний завод” адаптована система управління конкурентоспроможністю1 цілком довела свою ефективність.
Рис. 6.8. Етапи і процедури процесу управління
конкурентоспроможністю підприємства Система управління конкурентоспроможністю великого машинобудівного підприємства, принципова блок-схема організаційно-економічного механізму якої наведена на рис. 6.9, являє собою специфічну багатофункціональну та багатокомпонентну систему, що складається з комплексу взаємопов’язаних блоків, що відчувають на собі вплив зовнішніх та внутрішніх чинників і створюють певну цілісність. Як видно з блок-схеми, структуру системи управління конкурентоспроможністю формують 8 програмно-цільових комплексних блоків, які відображують необхідні дії, конкретні організаційні, економічні, техніко-технологічні заходи у їх взаємозв’язку та взаємозалежності, реалізація котрих буде сприяти результативному здійсненню управлінських рішень у певній сфері діяльності. Всі блоки системи об’єднані базовим принципом – кожен з них забезпечує розв’язок проблеми підвищення конкурентоспроможності підприємства, підсилення його позицій на світовому та внутрішньому ринках, забезпечення стійкого розвитку за рахунок створення та підтримки конкурентних переваг. Кожен з блоків, у свою чергу, також може розглядатися як система, що включає різноманітні системоутворюючі компоненти. Блок 1. Вибір конкурентної стратегії підприємства, в межах якого здійснюється вибір:
стратегії надбання підприємством конкурентних переваг (контроль за витратами, диференціація, фокусування); стратегії забезпечення конкурентоспроможності підприємства (передбачає формування товарно-ринкової, ресурсно-ринкової, технологічної, соціальної, фінансово-інвестиційної, інтеграційної, управлінської стратегій); стратегії конкурентної поведінки підприємства (наступальна, оборонна, коопераційна).
Блок 2. Досягнення синергетичного ефекту в системі управління конкурентоспроможністю, який виникає в результаті:
кардинальної перебудови організаційно-господарської структури управління; створення продуктивних центрів прибутку і відповідальності за госпрозрахункові результати діяльності; упровадження підприємницького типу внутрішньофірмового менеджменту; забезпечення комплексного підходу до реорганізації системи і структури внутрішньофірмового управління; удосконалення організаційних форм і методів маркетингових досліджень; оптимального вирішення завдань реформування відносин власності.
Блок 3. Реформування системи управління персоналом і трудовою мотивацією на основі:
підвищення об’єктивності оцінки результатів праці;
Похожие работы
Интересная статья: Основы написания курсовой работы