Читать реферат по основам права: "Поняття і предмет криміналістичної тактики" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Реферат на тему:

Поняття і предмет криміналістичної тактики

У період зародження криміналістики як самостійної галузі знань тактика розглядалась як частина поліцейсь­кої (кримінальної) техніки. У працях вчених Австро-Угор­щини і Німеччини Г. Гросса, А. Вейнгардта, Г. Шнейкерта, В. Штібера та інших відбилися перші уявлення про кри­міналістичну тактику. Зокрема, А. Вейнгардт вказував, що у боротьбі зі злочинністю, як і на війні, насамперед необ­хідні енергійна діяльність, прояв особистої ініціативи та швидкість. Розпочинаючи розслідування з можливою по­спішністю, не слід діяти не обмірковано та навмання.

Термін «тактика» означає теорію і практику підготов­ки та ведення бою. У більш загальному розумінні — це си­стема засобів, спрямованих на досягнення певної мети че­рез боротьбу, зіткнення інтересів та подолання опору. Роз­слідування злочинів звичайно здійснюється у ситуації конфлікту інтересів, протидії зацікавлених осіб. Термін «тактика» у криміналістиці має деякі елементи умовності, оскільки вона не рівноцінна воєнній тактиці та її не слід зводити тільки до тих способів, застосування яких призво­дить до усунення конфліктних взаємозв'язків та протидії.

Погляди на зміст і сутність тактики неодноразово за­знавали змін у теорії криміналістики. Історія науки знає різноманітні терміни, що визначали її поняття: кримінальна тактика, слідча тактика, криміналістична тактика. Зміню­валась не тільки назва тактики, а й її зміст. Процес стано­влення і розвитку тактики йшов від вивчення особи злочи­нця та засобів вчинення злочинів, розробки ефективних методів їх розкриття до дослідження прийомів прова­дження окремих слідчих (судових) дій.

Криміналістична тактика є відносно самостійною час­тиною науки криміналістики. Це система наукових поло­жень і рекомендацій щодо організації та планування досудового і судового слідства, які розробляються на основі ви­значення оптимальної лінії поведінки осіб, прийомів про­вадження слідчих і судових дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів та встановлення обставин, що спри­яли вчиненню злочину.

У структурному відношенні в тактиці виділяються два розділи: перший містить так звані загальні положення (вчення про криміналістичну версію, планування розсліду­вання, взаємодію слідчого з органами дізнання, залучення громадськості до розслідування злочинів); другий включає положення щодо тактики провадження окремих слідчих дій. Таке розуміння тактики та її структури має найбільш загальний характер і є загальновизнаним. Проте воно зву­жує сферу застосування та межі криміналістичної такти­ки, характеризуючи її тільки стосовно окремих слідчих дій.

У теоретичному аспекті судова тактика залишається до цього часу недостатньо дослідженою. Проблеми засто­сування судом даних криміналістики знайшли своє відо­браження у концепції Л. Ю. Ароцкера (1965), який писав, що визначення черговості встановлення фактів по справі, послідовність провадження судових дій, побудова судового слідства відповідно до характеру кримінальної справи (ка­тегорії злочину) — всі ці положення криміналістичної так­тики мають бути відомі суду.

Судова реформа в Україні ставить на меті звільнити суд від виконання функції обвинувачення. Суд повинен вислухати доводи

Похожие работы