Читать реферат по социологии: "Праця як вид соціальної діяльності" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Праця — це основна форма життєдіяльності суспільства, ін­дивіда, вихідна умова їх буття, яка визначає спосіб ставлення ін­дивіда до світу і одного індивіда до іншого, специфіку відносин у будь-якій трудовій організації і в будь-якій державі.

Отже, праця — категорія не лише економічна, а й соціологіч­на, що має значення для характеристики суспільства в цілому і його індивідів зокрема.

На рівні суспільства праця виступає як взаємозв'язана систе­ма галузей і видів діяльності, а на індивідуальному рівні — у ви­гляді простого процесу — окремих функцій та операцій. Шляхи вдосконалення суспільної та індивідуальної праці різняться. Перші полягають у вдосконаленні засобів виробництва і впрова­дженні прогресивних технологій, другі — у впровадженні раціо­нальних форм організації праці на конкретних робочих місцях. Удосконалення суспільної праці має випереджати зміни змісту індивідуальної праці. На практиці, як правило, спостерігається певний розрив між складністю виконуваних робіт (показник змі­сту суспільної праці) та рівнем кваліфікації робітника (показник змісту індивідуальної праці).

Складовими простого процесу праці є предмети праці, її знаряд­дя та суб'єкт. У результаті взаємодії цих складових з'являється продукт праці. Соціальні відносини панування і підпорядкування, відчуження та експлуатації, влади і безправ'я формуються не з приводу предметів праці, а з приводу привласнення й розподілу засобів та продуктів праці.

Якщо простий процес праці розкриває специфічний для люди­ни спосіб обміну речовин між нею і природою, то суспільний про­цес свідчить про спосіб обміну продуктами діяльності між людь­ми. Перший переважно є індивідуальним, його суб'єктом є індивід, що забезпечує своє відтворення як біологічної істоти; другий — завжди колективний, його суб'єктом є соціально-професійні групи. Ті відносини, що формуються тут, якісно відрізняються від відно­син у простому процесі праці. Це відносини між людьми як між виробниками і споживачами, робітниками основного й допоміжно­го виробництва, представниками різних галузей промисловості. Саме ці відносини визначають характерні риси суспільного проце­су праці і відтворення людини як істоти соціальної.

Відомий американський підприємець Г. Форд, оцінюючи зна­чення праці в житті людини, стверджує, що праця є основною умовою її здоров'я, самоповаги і щастя.

Отже, соціально-економічна сутність праці є двоїстою: вона, з одного боку, є джерелом багатства і доходів, а з другого — мі­рою поведінки людини, засобом її самореалізації, самоствер­дження як особистості, тобто, з одного боку, працю треба стиму­лювати, бо вона реалізується в надії на одержання грошового доходу, з другого — будь-яка вільна праця крім грошей прино­сить ще задоволення і радість (з цього погляду всі види праці варті поваги й пошанування). Ненормальною ситуацією для пра­цездатної людини є неможливість працювати. Вимушене тривале безробіття є справжньою соціальною трагедією для багатьох.

Забезпечення нормальних, гідних людини економічних відно­син є обов'язком держави. Коли

Похожие работы