Читать реферат по истории: "Хорватські та Словенські землі на зламі ХІХ-ХХ ст. Хорватська та словенська культура" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

на тему:

Хорватські та Словенські землі на зламі ХІХ-ХХ ст. Хорватська та словенська культура 1.Наприкінці XIX ст. до суспільного вжиття включається нове покоління політиків. Розчароване діяльністю попередників, які так і не домоглися реальних успіхів навіть після об'єднання в 1893 р. опозиційних угруповань Старчевича та Штроссмайєра, це покоління відразу вдається до непарламентських методів боротьби. У 1895 р. студенти університету спалили на центральній площі Загреба угорський прапор, "вітаючи" в такий спосіб імператора Франца Йосифа, котрий мав прибути до хорватської столиці.

Значний вплив на розвиток хорватської політичної думки справило перебування значної групи молоді в провідних європейських центрах, куди їх вислали за участь в антиугорських демонстраціях 1895 р. Особливу активність виявили ті, хто опинився у Празі. Вони започаткували видання політичних і культурних друкованих органів, у яких обговорювалася й формувалася платформа хорватського національного руху. Помітний вплив на "празьку" групу справила позитивістська філософія Т. Масарика.

Поступово як у самій Хорватії, так і за її межами виник молодіжний рух, представники якого вимагали ревізії "ідеалістичних" поглядів та дій політиків попереднього покоління, прагнули залучити до боротьби проти Відня і Будапешта широкі народні маси.

До "молодих" приєдналися окремі представники "старої" генерації, розчаровані діяльністю Партії права та інших опозиційних режимові партій, які будували свої програми, здебільшого посилаючись на минувшину, на історичні права хорватів, у тому числі на їхнє право відновити колись втрачену державність.

На політичній сцені з'явилися нові лідери. Один із них — С. Радич — висунув програму створення національної селянської держави. В центрі уваги перебував також Ф. Супіло, який видавав у Рієці найвпливовіший у Хорватії друкований орган — "Рієцьку нову газету". Згодом він став одним із зачинателів югославського руху.

У цей час формуються нові хорватські політичні партії, які приходять на зміну партіям "першої хвилі": Селянська, Прогресивна, Соціалістична. Всі вони вважалися опозиційними режимові й офіційній політиці як Відня, так і Будапешта та Загреба.

У перші роки XX ст. внаслідок кризи дуалізму загострюється політична боротьба між Віднем і Будапештом, у якій роль активної сторони відіграє останній. На виборах до парламенту в 1905 р. об'єднана угорська опозиція здобула переконливу перемогу, що змусило Відень запровадити систему управління у вигляді комісаріату. Кожна із сторін — як німецька, так і угорська — при цьому розглядала слов'ян імперії як потенційних союзників у боротьбі з опонентом і всіляко загравала з ними.

У слов'янського населення Австро-Угорщини, крім партій та рухів, зорієнтованих на одного з учасників німецько-угорського протистояння, в цей час формуються політичні сили, які будують свої програми на ідеї об'єднання південних слов'ян.

Створення наприкінці 1905 р. Сербсько-хорватської коаліції під проводом таких діячів, як Ф. Супіло від хорватів, А. Трумбич від далматинців та С. Прибічевич від "австрійських" сербів, — мало вагомі наслідки й справило вирішальний вплив на розвиток політичного процесу напередодні й під час Першої світової війни.

На виборах 1906 р.