Читать реферат по делопроизводству: "Джерелознавство. Літературні твори. Пам'ятки публіцистики. Агіографічна література" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Історія як наука ґрунтує положення та висновки, виходячи з дослідження й аналізу об'єктивних І достовірних джерел, як: неупереджено відображають різні сторони об'єктивної Історичної дійсності Літературні ж твори, також публіцистичні в час свого творення, майже завжди народжувались І виходили з метою захисту якоїсь певної (суб'єктивної) Ідеї, обґрунтування дій окремих людей, вождів, церковних Ієрархів, воєначальників, тому вони часто нехтували "Істинами" Іншої сторони, показували дійсність у викривленому баченні Літературні твори як Історичні джерела, звичайно, є повноцінними для вивчення самого літературного процесу тієї чи Іншої епохи Щодо їх значення для вивчення політичної, соціально-економічної Історії, культурного життя, то воно обмежене Недоліком літературних творів І публіцистики є також те, що автори не були дуже уважними до точності Імен, дат, масштабів подій Органічною властивістю літературних творів було І є право письменника на художній вимисел

І все-таки Історик мусить звертатися до літературних джерел, особливо у випадках, коли літературні чи публіцистичні твори з великою художньою силою І майстерністю відображали соціальні й духовні протиріччя свого часу, Ідеї, що захоплювали передових діячів або велику кількість людей, коли з періоду, що вивчається, дуже незначними є Інші писемні джерела законодавчого, діловодного чи класично-наративного характеру; коли сюжет та ідею таких творів становлять важливі доленосні реальні Історичні події в житті народів і держав. Повторюємо, що літературний процес сам по собі — частина Історичного процесу взагалі. З цього огляду Історик у науковій та навчальній праці повинен знати літературні твори минулого.

Видатні літературно-публіцистичні твори XI-XV ст.

Одним з найраніших літературних творів є "Повчання" Володимира Мономаха. Як вважають, воно написане 1117 p., але в Лаврентіївському списку "Повісті минулих літ" вміщене під 1096 р. Переписувач, очевидно, цим стверджував, що в переддень Любецького з'їзду 1097 р. князів у Володимира Мономаха вже склалася чітка світоглядна концепція з питань державотворення, ролі великого князя, духовного начала в житті людей, національної та християнської традиції, виховання дітей, воїнів І слуг.

Вставка в Лаврентіївському списку — єдиний щасливий випадок, який зберіг цінну пам'ятку для наступних поколінь.

З жанрового погляду "Повчання" чи його частини можуть бути віднесені до творів публіцистичних (послання до князя Олега Чернігівського), педагогічних (повчання дітям), мемуарних (спогади), хоч всі частини позначені публіцистичним пафосом захисту справедливості і моральних устоїв, обґрунтування великої державної відповідальності князя та інших державних мужів.

Володимир Мономах, або ж Володимир-Василій Всеволодович Мономах, онук Ярослава Мудрого і син Всеволода Ярославовича, онук по матері візантійського імператора Костянтина IX Мономаха, прожив довге і насичене важливими подіями життя. Народився 1053 p., помер 1125 р. Як він сам писав, уже в 14-15 років був він князем ростовським, потім смоленським, потім Володимиро-Волинським, згодом переяславським, аз 1113р. — великим князем київським. "Спершу я до Ростова пішов, —

Похожие работы