Читать реферат по литературе: "Тарас Шевченко і Сумщина" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Оскільки повітове начальство боялось поета ,то на-

Казало виписати Шевченку подорожню.До Сєвська Кобзара проводив Федір Лазаревський.31 серпня городничих доповідав чернігівському губернатору, що Шевченко покинув Україну та поїхав по тракту на Москву. 4 трвня 1861 року Кролевець в останній раз бачив Т.Г.Ше- вченка: через місто провозили труну з прахом поета.

Бував Шевченко і у Ромнах. Влітку десь у 20-х числах липня поет відвідав Іллінський ярмарок.На ярмарку поет побачив виступ геніального артиста Карпа Соленика.Зачарований його грою, Шевченко записав у своєму „Журналі”: „...Він видався мені натуральнішим й елегантнішим за незрівняного Щепкіна”.Потім враження від ярмарку ще довго будили душу Кобзара та лягли на папір у повісті „Наймичка”, події якої розвиваються по-близу міста.Взагалі відвідини Ромен лишили помітний слід

у спогадах і творчості Шевченка.Про Ромни він згадує не лише в „Щоденнику”,а й у ряді художніх творів – поемах

„Великий льох” , „Княжна” ,повістях „Наймичка” та „Капитанша” .

Під час третьої подорожі Україною (1859р.) від-

відав Шевченко село Лифине.Тут він зупинився у маєтку ліберального поміщика Д.О.Хрущова.На зустріч з давнім другом відразу ж поспішили з Лебедина брати Залеські, художник Мантейфель, лікар Одарченко , родич Лазаревських – Я.Т.Нерода.На спогад про зустріч Шевчен-ко подарував О.М.Залеському офорт „Приятелі” з дарчим написом. Наталії Хрущовій вручив офорт „Вечір в Альбано

поблизу Рима” та особисто переписав для неї вірш „Садок вишневий коло хати”.В Лифиному 7-го червня поет написав вірш „Ой на горі ромен цвіте” , а також створив кілька пейзажних малюнків – чарівні куточки з деревами, частина садиби з дубом ,етюд „Дуб”.

З Лихвина Тарас Григорович їздив у Лебедин.

Не довго довелося побувати Кобзару в 1859 на Україні: за ним пильно стежили представники царської влади ; донощики тримали його під неослабним наглядом.

Врешті-решт бунтівному поетові в середині серпня запропонували негайно повернутися до Петербурга.І знову він був змушений покинути рідну землю, хоча й з твердим наміром повернутися, та нажаль поїздка 1859 року на Україну була останньою.Повернувся він у Петербург тяжко хворим.Несприятливий клімат столиці згубно діяв на підірване засланням здоров’я Шевченка. 10 березня поета не стало.

Друзі та шанувальники його таланту, зібравшись в день смерті Тараса Григоровича на квартирі Лазаревського, вирішили,відповідно до заповіту вирішили перевезти прах поета на батьківщину, тимчасово поховавши його на Смоленському кладовищі.На похорон Шевченка прибули майже всі письменники, митці, вчені і журналісти Петербурга.

Але ,отримавши дозвіл на перевезення праху Т.Г.Ше- вченка на Україну, 26 квітня на його могилу прибули друзі та знайомі для того щоб викопати домовину та відправити на батьківщину поета.

З Петербурга до Москви труну

Похожие работы