Читать реферат по делопроизводству: "Діловий стиль" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Реферат на тему:

Діловий стиль асоціюється у пер­шу чергу з діловими паперами, оформляти які навчають у школі: заява, доручення, розписка, акт, протокол, доповідна записка, ав­тобіографія, характеристика, звіт, оголошення. Хай не кожному доведеться писати резолюції, розпорядження, постанови, інструк­ції, накази, зате читати (і виконувати) їх доведеться всім. На практиці мовці повинні застосовувати знання про те, що офіційно-діловий стиль розпадається на окремі стильові різновиди: адміні­стративно-канцелярський (включає планово-звітну, розпорядку, директивну, облікову документацію і ділове листування), законо­давчий і дипломатичний. Ділові папери виконуються за певним трафаретом (кліше, стереотипом). Ось основні реквізити, які роз­міщуються на формулярах документа (За А. П. Коваль).

Зображення союзної республіки; емблема ор­ганізації чи підприємства; зображення урядових нагород; коди; найменування міністерства чи відомства; найменування установи, організації або підприємства; назви структурного підрозділу; ад­ресат; резолюція; гриф затвердження; індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адреси, номер телетайпа (абонентського те­леграфу), номер телефону, номер рахунку в банку; назва виду до­кумента; дата; індекс; посилання на індекс і дату вхідного доку­мента; місце складання або видання; відмітка про контроль; заго­ловок тексту; текст; відмітка про наявність додатків; підпис; гриф погодження; відмітка про завірення копії; візи; відмітка про ви­конання документа й відсилання його в справу та ін.

У кожному конкретному випадку ділові папери потребують ін­дивідуального набору мовних одиниць. Та все ж можна сформулю­вати основні вимоги, що ставляться до мовних засобів у діловому стилі:

1) Чітке дотримання прийнятих у суспільстві й у відповідній ситуації ділового спілкування форм ділових паперів: їх структури, набору реквізитів, які відповідають типові документа (недопущен­ня індивідуально-стильових відхилень), правильне використання ключових слів «наказую», «рекомендуємо», «гарантуємо», «надси­лаємо», «постановляємо», «ухвалили», «доповідаю», «прошу» та ін.

2) Дотримання норм сучасної літературної мови, недопущення калькування, змішування мов; вживання загальновідомих, зрозу­мілих усім носіям мови слів, найдоцільніших, найпереконливіших у даній ситуації суспільного ділового спілкування.

3) Відповідність мовних засобів їх стильовому призначенню (недопущення розмовних, просторічних, емоційно-експресивних та інших засобів, що творять стильовий дисонанс).

4) Логічна довершеність формування думки, чіткість висловлю­вань, послідовність і точність викладу, несуперечність частин у тек­сті. Для цього необхідні тісний зв'язок усіх компонентів докумен­та, чітко виявлені причиново-наслідкові зв'язки між повідомлюва­ними фактами; виявлення й логічне підкреслення черговості, мети, результативності; конкретизація якогось місця в документі; чітке членування тексту документа на окремі пункти (нумерація, буквеніпозначення,абзаци);застосуванняпротиставлень,зістав­лень. Щодо несуперечності, то вона досягається і смисловою ви­черпністю й переконливістю, і відповідністю змісту синтаксичній формі його вираження (прохання не слід викладати як наказ; про­токол не можна

Похожие работы