Читать реферат по лингвистике, филологии, языкознанию: "У чому полягає специфіка усного мовлення?" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

РЕФЕРАТ

на тему:

У чому полягає специфіка усного мовлення  Усне мовлення - найважливіша форма існування мови як засобу комунікації; воно має багатогранну структурну і комунікативну специфіку, свої особливості порівняно з писемним мовленням, функціонує в багатьох різновидах у всіх сферах нашого життя.

Розвиток національної мови привело до поступового формування усної форми літературної мови і його розмовного стилю.

Усне мовлення – це найважливіша форма реалізації мови, що представляє собою «говоріння», тобто чи акт мовні акти, що виступають як наслідок комунікативної діяльності співрозмовника, агітатора, пропагандиста, лектора, доповідача й інших категорій обличчя, що реалізують комунікативні запити суспільної практики. Усне мовлення з'являється перед нами як звучний різновид мовного матеріалу, що виникає в ході функціонування механізму мови, ця мова сприймається відразу, безпосередньо органами слуху, вона існує як «говоріння» із властивої йому мелодикою, ритмікою, інтонацією (8. С.19). Саме такому виду реалізації мови присуща експресивність, що є породженням тих ситуативних моментів, що відіграють важливу роль при передачі інформативної змістовності й емоційно-оцінної значимості у відтворенні представлення, властивого предмету мовної діяльності.

Усне мовлення — основний функціональний різновид кодифікованої літературної мови. У ній виявляються все неофіційне життя людей, усі нюанси людського поводження, відносин з іншими людьми, переживань і настроїв. Миттєвий, симультанний характер почуття – мови - думки ховає складність процесу мовного спілкування, його залежність від багатьох факторів: психофізіологічних, вікових, соціальних, культурних, інтелектуальних, ситуативних.Усне мовлення — цец е л е н а п р а в л е н н о е людське поводження. Формування цільової настанови що говорить починається з загальних процесів орієнтування і закінчується виразним передбаченням що повідомляється (комунікативною інтенцією). У мові говорящий завжди заявляє про себе як про особистість із властивими їй індивідуальними особливостями світосприймання мовної компетенції. Необхідною умовою мовного спілкування є комунікативна зацікавленість адресанта й адресата (адресатів), що обумовлює головний принцип спілкування — паритетність його учасників, поза залежністю від социо - культурних характеристик і психологічних ролей. Уміння слухача проникнути в комунікативний задум що говорить— основне, умова успішного мовного спілкування. Слухач проробляє величезну роботу з інтерпретації мовного потоку, по переосмисленню раніше сказаного, по співвіднесенню своєї «моделі» понятого з реальними фактами і поводженням співрозмовника. Саме в цьому різновиді літературної мови має місце сама складна взаємодія між що говорить і слухає, сама тверда вимога ситуативного реплицирования, найбільш активний характер інтерпретації і евристичность процесів збагнення змісту.У розмовній мові виявляються загальні й індивідуальні особливості внутрішньої мови що говорить: його пошуки потрібної синтаксичної конструкції, що підходить слова у визначеній синтаксичній позиції, повтори, вибір засобів підтримки діалогу, паузи обмірковування і т.д. Саме в непідготовленій,