Читать реферат по безопасности жизнедеятельности: "Природні джерела радіації" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Земні джерела радіації в сумі відповідальні за більшу частину опромінення, якому піддається людина за рахунок природної радіації. У середньому вони забезпечують понад 5/6 річної ефективної еквівалентної дози, одержуваної населенням, в основному внаслідок внутрішнього опромінення. Іншу частину вносять космічні промені, головним чином шляхом зовнішнього опромінення (рис. 2). Рис. 2 Природні джерела радіації До природних зовнішніх джерел радіоактивного випромінювання належать: космічне випромінювання, сонячна радіація та гірські породи фосфоритів, сланців, уранових руд, родовищ мінеральних джерел. [2]

Радіаційний фон, створюваний космічними променями, дає трохи менше половини зовнішнього опромінення, одержуваного населенням від природних джерел радіації (рис. 3.2). Космічні промені в основному приходять до нас з глибин Всесвіту, але деяка їх частина народжується на Сонці під час сонячних спалахів. Космічні промені можуть досягати поверхні Землі або взаємодіяти з її атмосферою, породжуючи вторинне випромінювання і приводячи до утворення різних радіонуклідів.

Немає такого місця на Землі, куди б не падав цей невидимий космічний душ. Але одні ділянки земної поверхні більш схильні до його дії, ніж інші. Північний і Південний полюси одержують більше радіації, ніж екваторіальні області, через наявність у Землі магнітного поля, що відхиляє заряджені частинки (з яких в основному і складаються космічні промені). Найсуттєвіше, однак, те, що рівень опромінення росте з висотою, оскільки при цьому над нами залишається усе менше повітря, що грає роль захисного екрана. Люди, що живуть на рівні моря, одержують у середньому через космічні промені ефективну еквівалентну дозу близько 300 мікрозівертів (мільйонних часток зіверта) на рік; для людей же, що живуть вище 2 000 м над рівнем моря, це величина в кілька разів більше. [2]

Сонячна радіація - це весь потік радіації, який випускається Сонцем і являє собою електромагнітні коливання різної довжини хвилі. У гігієнічному відношенні особливий інтерес представляє оптична частина сонячного світла, яка займає діапазон від 280-2800 нм. Більш довгі хвилі - радіохвилі, більш короткі - гамма-промені, іонізуюче випромінювання не доходять до поверхні Землі, тому що затримуються у верхніх шарах атмосфери, зокрема на озоновому шарі.

Інтенсивність сонячної радіації залежить від маси повітря через яке проходять сонячні промені. Інтенсивність сонячної радіації в горах буде вища ніж над рівнем моря, тому що шар повітря через який проходять сонячні промені менший ніж над рівнем моря.

Загальновідомо, що надмірне захоплення сонячними ваннами так само небезпечне, як і значні дози радіоактивності. Отже, має бути певна міра, межа. Нині нагромаджено багато даних, які свідчать про те, що сонячна радіація здатна викликати, наприклад, рак шкіри. І це тим

Похожие работы