Читать реферат по истории: "Підстави сформування засад Берестейської унії 1596 р." Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Реферат на тему:

ПІДСТАВИ СФОРМУВАННЯ ЗАСАД

БЕРЕСТЕЙСЬКОЇ УНІЇ 1596 р.

Берестейська унія як така - тобто Берестейський собор 1596 р. та події, що передували йому, - віддавна є предметом багатьох досліджень. Здається, що мало яка історична подія знайшла таке різнорідне висвітлення і такий неоднозначний підхід. Українські, російські, польські, німецькі, французькі й інші історики підходять до неї з різних позицій, і прихильно, і неприхильно.

Станом на початок 90-х рр. XVI ст. населення України та Білорусії умовно можна поділити на декілька груп, беручи за основний критерій їх відношення до можливої унії. Першою такою групою можна назвати прихильників унії, до яких належали єпископи та значна частина вірних. Друга група, до якої входили братства й більшість населення - відстоювали православ'я і категорично виступали проти унії. Одначе, зводячи тогочасну ситуацію до такого простого розділення населення, ми упускаємо ще не менш як дві групи людей, які можливо й не були настільки чисельними, але відіграли не менш значну роль при формуванні засад єдності з Римом. Перша група населення, яку представляла державна влада Польщі та представники монашого ордену єзуїтів, і речником якої був отець-єзуїт Петро Скарга, виступила не за унію церков, а за приєднання української та білоруської церков до римо-катоцицизму. Другу групу репрезентував відомий український магнат Костянтин (Василь) Острозький. Він та його прихильники виступили за можливість унії, але лише тоді, коли до Риму приєднається й Москва. Розглянемо більш детально погляди тих груп, що виступили з підтримкою унії, звертаючи основну увагу на правові та соціальні питання.

Варто зазначити, що перші реальні потяги до зміни правового статусу української церкви можна датувати публікацією 1577 р. книги видатного проповідника і полеміста Петра Скарги, що мала назву Про єдність Церкви Божої під єдиним пастирем. Заради справедливості треба зазначити, що до великої міри провину за низький рівень релігійної культури руського народу Скарга покладав на його поневолення латинською аристокра-тією, світською і духовною. Польський єзуїт мав добрі наміри і його щиро непокоїв занепад в Руській церкві. Однак головну причину такого стану він бачив переважно в одруженому духовенстві, слов'ян-ській мові літургії, низькому авторитеті ієрархії серед вірних, а не у несприятливих історичних обставинах розвитку Руської, так само, як і цілої Східної церкви [1]. Його в'їдливі вислови, дещо пом'якшені у Другому виданні книги, напади на руські звичаї, а також заклик до кожного зокрема перейти до Латинської церкви навряд чи могли зробити прихильними до ідеї церковної унії з Римом руські провідні верстви. Власне, найбільш негативним моментом Скарги було те, що він не бачить майбутнього українського народу в разі, якщо останній не навернеться до римо-католицизму. Вже сама назва його праці містить частину цієї програми. Мислитель розуміє "єдність" лише у варіанті "послуху". Унія для Скарги не може бачитися як злука рівних у своїй достойності церков, розбрат яких породжений взаємною непоступливістю в питаннях, що не порушують основ віри. Вищість католицької віри і церкви для нього не підлягає сумніву і повинна бути прийнята як аксіома, адже правду Єван-гелія бережуть якраз і винятково

Похожие работы