Читать реферат по материаловедению: "Особливості зварювання чавуну" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Особливості зварювання чавуну. Чавун зварюють, виправ­ляючи брак у чавунних виливках, під час ремонтних робіт (на­приклад, при заварюванні тріщин у блоках циліндрів двигунів, у станинах верстатів і пресів), а також при виготовленні зварно-литих конструкцій з високоміцних чавунів і наплавлюванні шийок на колінчастих чавунних валах автомобільних двигунів.

Основні труднощі в таких роботах пов'язані з утворенням у зварному з'єднанні зони вибілювання — структур цементиту. Ос­танні виникають внаслідок швидкого охолодження нагрітого вище точки асі (723° С) чавуну і появою в зв'язку з цим у зоні термічного впливу структур гартування (мартенситу, трооститу та ін.). Чавун з такими структурами дуже твердий і крихкий, його важко обробляти звичайним різальним інструментом, до того ж він дуже схильний до утворення тріщин. Тому основним завданням при зварюванні чавуну є виготовлення зварного з'єд­нання з однаковою твердістю металу шва і перехідних зон, яке б не мало тріщин і яке б можна було механічно обробляти.

У практиці застосовують багато способів і прийомів зварю­вання чавуну, які можна поділити на три групи: гаряче, напівгаряче і холодне зварювання.

2. Гаряче зварювання виконують з попереднім ї супровід­ним підігріванням усього виробу до 400—600° С в горнах, пе­чах або інших пристроях, опалюваних деревним вугіллям, кок­сом тощо. Найчастіше зварюють ацетилено-кисневим полум'ям. Як присадний метал застосовують чавунні стержні діаметром 5—15 мм, які містять 3—3,5% С і 3—4,6% 5і.

При виправлянні ливарних дефектів у важких товстостін­них чавунних виливках або під час ремонту деталей, які по­требують наплавлення значних об'ємів металу, застосовують також ручне або напівавтоматичне дугове і електрошлакове зварювання. У ручному зварюванні використовують чавунні електроди з покриттям, яке містить графіт, феросиліцій та ін­ші елементи. Напівавтоматичне зварювання виконують по­рошковим дротом із захистом з вуглекислого газу. Для елек­трошлакового зварювання застосовують пластинчасті елек­троди з сірого чавуну. Після зварювання деталь повільно охолоджують разом з піччю або засипають сухим піском чи шлаком.

Гаряче зварювання чавуну забезпечує найкращу якість звар­них з'єднань — без зон вибілювання і тріщин. Наплавлений ме­тал після зварювання легко піддається механічній обробці. Цей

спосіб застосовують для зварювання найважливіших деталей або деталей, які мають складну форму (блоки циліндрів, стани­ни та ін.)

3. Напівгаряче зварювання. При напівгарячому зварюванні деталь нагрівають до температури 250—450° С переважно в місцях зварювання. Такий спосіб застосовують для деталей неве­ликої товщини і при невеликому об'ємі нашіавлюваного мета­лу. Зварюють ацетилено-кисневим полум'ям і рідше — елек­тродуговим способом вугляними електродами. Зварені деталі, як і при гарячому способі, засипають сухим піском або шлаком для повільного остигання.

4. Холодне зварювання чавуну здійснюють без попереднього підігрівання виробу. Для цього найчастіше використовують дуго­ве зварювання стальними електродами, електродами з кольоро­вих металів (мідними, мідно-залізними, мідно-нікелевими) і по­рошковим дротом.

Зварювання стальними електродами (УОН1 13/15 тощо) застосовують під час ремонту неважливих деталей, які

Похожие работы