засобом здійснення влади, а лише чинником стимулювання поваги до правової норми. РЕСУРСИ ВЛАДИ Під ними розуміють не лише використовувані, але й потенційні засоби здійснення влади.
Утилітарні ресурси (багатство, власність) – це матеріальні й духовні вартості необхідні для задоволення потреб людей. Її включеність до підойм влади є закономірною. Адже задоволення інтересів, їх узгодження, регулювання на цій основі суспільного життя потребує насамперед матеріальних, фінансових та інших ресурсів, і той, хто ними розпоряджається, той і отримує широкі можливості підпорядковувати волю соціальних суб’єктів, тобто отримує над ними владу.
Адміністративно-організаційні ресурси – ресурси, пов’язані із займаним становищем і посадою. Адже політична і державна влада – це влада передовсім організації і чим вищою є посада у ієрархічній структурі політичної і державної організації, тим більше вона створює умов для підпорядкування чиєїсь волі. Це призводить і до такої тенденції як персонального обличчя влади. Таким чином у адміністративно-бюрократичному апараті влада співвідноситься не з особистістю, а з посадою.
Нормативні ресурси – правові й політичні норми, традиції та звичаї. Потенціал нормативних ресурсів вимірюється насамперед їх дієвістю щодо забезпечення порядку у суспільстві. У демократичному суспільстві вагомою підоймою дієвості нормативних ресурсів є підпорядкованість правовим та політичним нормам носіїв влади, а не лише народу. Інакше роль і значення цих ресурсів нівелюються.
Примусові (силові) ресурси – це система застосування заходів адміністративного та судового покарання. Підкреслимо, що у політології сила розглядається не тільки як безпосереднє насилля, примус, здійснювані через каральні державні органи, а й як здатність політичного суб’єкта у потрібний час та потрібному місці організовувати масову підтримку своїх рішень.
Універсальним ресурсом влади вважають об’єктивність еліти та суспільства спільною метою, єдиною волею. Якщо це є, то влада обов’язково стає легітимною в очах підвладних. Як наслідок, приписи та дії влади вони сприймають як доцільні, обов’язкові і навіть необхідні.
Духовно-інформаційні ресурси. Духовні дозволяють об'єднати суспільство єдиною волею і спільною метою. Інформація – володіння нею дає можливість носіям влади за допомогою переконування і маніпулювання підпорядковувати своїй волі інших, мобілізувати народ на підтримку політичний рішень. ФОРМИ ЗДІЙСНЕННЯ ВЛАДИ Панування: підкорення певної частини чи всього суспільства при застосуванні примусових (силових) ресурсів.
Керівництво: владна діяльність, спрямована на визначення мети, засобів суспільного розвитку, що здійснюється на основі вертикальних зв’язків, що визнаються підлеглими законними.
Управління – використання владних повноважень у формуванні поведінки соціальних об’єктів відповідно до визначених мети і засобів.
Контроль – здатність суб’єктів влади стежити і домагатися реалізації своїх настанов. ТИПИ І ВИДИ ВЛАДИ
За критерієм головного суб’єкта здійснення виділяються:
монархія – спадкоємне право правління однієї особи (абсолютна, обмежена) тиранія – одноосібне, деспотичне правління внаслідок насильницького захоплення влади
Похожие работы
Тема: Економічна влада |
Предмет/Тип: Политология (Реферат) |
Тема: Політична влада |
Предмет/Тип: Политология (Реферат) |
Тема: Політична влада |
Предмет/Тип: Политология (Реферат) |
Тема: Виконавча влада |
Предмет/Тип: Административное право (Реферат) |
Тема: Виконавча влада |
Предмет/Тип: Административное право (Контрольная работа) |
Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы