Читать реферат по мировой экономике, международным экономическим отношениям: "Проблеми і перспективи створення міжнародної системи безпеки" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

структура колективної безпеки повинна віднайти баланс між широкою репрезентативністю (задля легітимності акцій, забезпечення об’єктивності в разі участі у розв’язанні конфліктів і врахування різних інтересів) і ефективністю (рішення мають ухвалюватись без затримок і виконуватись точно, швидко і злагоджено).          Необхідність ефективної системи підтримування міжнародного правопорядку є очевидною. Однак і легітимність є аж ніяк не декоративним елементом. Якщо закордонне втручання здійснюється не внаслідок прийняття рішення відповідно до міжнародної процедури, з правомірністю якої погодилась абсолютна більшість країн, воно за визначенням є результатом здійснення державою (державами) політики міжнародного волюнтаризму. У таких випадках зникає довіра у стосунках між країнами, що веде до “дилеми безпеки” (security dilemma). Її суть полягає у тому, що, хоча кожна країна прагне безпеки і підтримує її для себе, рівень безпеки в цілому внаслідок таких дій різко знижується, а вибухонебезпечність зростає. Якщо кожен готується до війни, рано чи пізно вона почнеться.          Уникнути цієї ситуації можна лише створивши міжнародний механізм, який не надавав би переваг жодній із країн (групі країн), і якому, як наслідок, довіряла б абсолютна більшість країн — суб’єктів міжнародного права. Саме тому легітимність — широке міжнародне визнання — є запорукою ефективності системи колективної безпеки і підтримання міжнародного правопорядку.          На думку відомого вченого А.Вендта, міжнародна інтеграція — таке зближення країн, при якому збройні конфлікти стали б неможливими,            На першому від “війни всіх проти всіх” країни переходять до встановлення певних правил поведінки і вчаться поважати суверенітет.          Якщо мир зберігається протягом досить тривалого часу, інші сприймаються вже не як потенційні вороги, а як партнери. Така зміна сприйняття веде до другого етапу — поглиблення економічної інтеграції. Інтеграція вимагає інституційного втілення, і тому з часом відбувається перехід до третього етапу — створення легітимних наддержавних органів, що регулюють спільні інтереси4. Однак для переходу з етапу на етап необхідне усвідомлення сторонами відсутності загрози з боку партнерів.          Такий сценарій повністю реалізовано в межах лише однієї групи країн — Європейського Союзу. У цьому випадку необхідно зважати на унікальне поєднання факторів економічної інтеграції, політичного єднання в ім’я “захисту демократії” та протистояння загрозі зі Сходу, і усвідомлення присутності сторонньої сили — США — як гаранта військової безпеки під “ядерною парасолькою”.          А.Вендт стверджує, що приклад ЄС можна використати у світовому масштабі. На жаль, сьогоднішній стан міжнародних відносин не дозволяє робити такі оптимістичні прогнози.          Прийняття практично усіма державами принципів Статуту ООН дозволило уникнути волюнтаризму в судженнях щодо протиправності дій, застосування санкцій і визначення суб’єктів застосування цих заходів. Принаймні, визначено легітимну останню інстанцію винесення вердикту — Раду Безпеки ООН. Здавалося, можна говорити про досягнення першого рівня інтеграції — встановлення спільних для всіх правил гри.          Проте залишилося головне — спосіб прийняття рішення.