Читать реферат по литературе: "Павло Федюк - український новеліст кінця ХХ ст." Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

У 1994 р. за збірку новел “Самотня зірниця” йому було присуджено Всеукраїнську премію “Благовіст-93” за кращу прозову книжку року.

Підготовлені до друку і чекають кращих часів роман “Депресія”, збірка новел “Звір з людським серцем”, повісті “Глибоке дзеркало” та “Двоє зайвих”, збірка поезій “Серед гір і в садах”.

Дві п’єси вже поставлені, а п’ять ще чекають свого режисера. Але на все свій час.

Павло Федюк пише:

“Слово – це мова душі людської, пронизаної вітрами часу. Слово – щира пісня козацької дівчини Марусі Чурай. Слово – вартовий волі народу нашого, яке коло нього на віки вічні поставив Кобзар.

Слова із народного болю -“невимовлені” – Василя Стефаника, найбільшого українського поета, як писав І.Я.Франко після Т.Г.Шевченка. Як людина, яка її душа, таке і слово.

І сьогодні автори прагнуть по-своєму сказати про той час, шукають у своїх думах найживіші мотиви, щоб заспівати “свою пісню”.

Манерою письма Павло Федюк не схожий на інших своїх ровесників, у цьому мають нагоду переконатися читачі. Народившись в Карпатах, він вірний любові до рідних гір і в тому, що виходить з-під його пера. Йому близька і зрозуміла Гуцульщина, він знається на людських характерах, він відчуває музику та барви народної мови.

Долі його літературних героїв – це драматичні, живописні картини того часу. Відтворена в його повістях і оповіданнях дійсність має начебто не тільки перший видимий план, а й багатосмислове підгрунття, закорінене в народній творчості, в народних віруваннях. Читаючи прозу П.Федька, згадуєм багатий гуцульський фольклор, згадуєм неповторного майстра української публіцистики Василя Стефаника. Отже, П.Федюк іще один дебютант в українській прозі, яка в останній період відчуває приплив свіжих обнадійливих сил.

Невелика збірка “Самотня зірниця” Павла Федюка увібрала в себе понад 20 новел, висунутих на здобуття Державної премії. У цих новелах здійснюється розкриття трагічних подій життя, що утворюють один епіцентр настрою і думки, важливої та значної для змалювання протиріч дійсності. Сама збірка – це дивовижа розбурханої фантазії і скутого страху. У ній автор досліджує прошарок душі гуцула в момент її збентеження. Оживає тут Гуцульщина з її прекрасними горами, полонинами, потоками, лісами, а також звичаями і повір’ями. Однак, рідко трапляється прославлення світлого, прекрасного, здорового способу життя, що повинно б проходити в гармонії з природою. Тут, навпаки, багато дисгармонії – людина видається покинутою “сам-на сам” із страшними демонічними силами, чи то хижими вовкулаками, а чи кровожадними садистами-енкаведистами”.

Відтворюючи повір’я та звичаї Федюк реалістично і точно змальовує їх убоге життя.

Помітне місце в новелах займають гори, дерева, ріки, хати. Пейзаж тут – це сила, яка глибше виявляє основну ідею автора.

Страшним і жорстоким жахом стали для людей вивози в Сибір. Зобразив він усі найстрашніші злочини, які пережили нещасні гуцули.

Новела “Самотня зірниця”. Це невеличка розповідь про весілля. Дія в творі напружена, драматична. Велику увагу автор приділяє переживанню і настроям героїв і запрошених гостей. Тут

Похожие работы