Читать реферат по финансам, деньгам, кредиту: "Міжбанківські коpеспондентські відносини" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Міжбанківські коpеспондентські відносини. Міжбанківські pозpахунки. Нормальне функціонування економіки важкоуявитибез системи розрахунків між суб'єктами господарської діяльності, забезпечення надійності та своєчасності платежів. У розрахунках і платежах, що здійснюються установами банків, знаходять відображення практично всі видиекономічнихвідносин у суспільстві. І все це неможливе без розрахунків між банками.

У процесі розвитку банківської системи була створена загалом налагоджена система міжбанківських розрахунків. Механізм її здійснення передбачав централізований порядок урегулювання і контролю за своєчасним і повним завершенням розрахунків. Багатолітня практика діяльності Держбанку показала, що зазначені розрахунки можуть успішно функціонувати в рамках одного банку. Однак в умовах функціонування значної кількості комерційних банків такий механізм розрахунків виявився непридатним. При зазначеній системі розрахунків банки, по суті, автоматично залучали ресурси Держбанку, а також автоматично позичали їх один одному незалежно від наявності. Дані кредити за своїм характером були знеособлені, безстрокові і безплатні. Внаслідок цього Держбанк був позбавлений можливості регулювати грошовий обіг і контролювати діяльність банків.

У 1991 році назріла нагальна необхідність перетворень у банківській системі. Важливу рольуїхньомуздійсненні відіграло запровадження з лютого 1992 року нового порядку взаємних розрахунків між банками - через кореспондентські рахунки, що відкривалися в установах Національного банку України. Як свідчить практика, саме посередництво у здійсненні платежів між банками як прерогатива центрального банку надає йому можливість контролювати та регулювати грошовий обіг, забезпечує центральний банк ефективним регулюючим інструментом банківської діяльності, що, в свою чергу, дає змогу впливати на процес відтворення капіталу в державі.

Розлад у платіжній системі тієї чи іншої країни часто є одним із найперших і безпосередніх проявів зародження фінансової кризи. У 1992-1993 роках розрахунки між установами банків України проводилися за допомогою паперових розрахункових документів протягом трьох тижнів, а в деяких випадках - місяць і більше. Наслідок - надмірне відвернення коштів підприємств у розрахунки, зростання неплатежів суб'єктів господарювання.

Розуміючи важливість цієї проблеми, Національний банк України в 1992 році розробив Концепцію електронного грошового обігу в Україні, яка була розглянута банками України і затверджена Правлінням Національного банку України. Першочерговим завданням у ній визначено впровадження системи електронних міжбанківських розрахунків, а на другому етапі - системи масових розрахунків населення з використанням пластикових карток.

Уже протягом 1993 року було створено сучасну систему електронних платежів, яка почала діяти в повному обсязі на території України з початку 1994 року. Завдяки її запровадженню зазначені проблеми було вирішено. Термін оборотності коштів скоротився до одного дня. Це дало можливість банкам ефективніше використовувати ресурси, а клієнтам - свої кошти.

Через систему електронних платежів протягом дня "прокручується" 3 - 3.5 мільярда гривень, тобто кожна