Читать реферат по истории: "Господарські виробничі споруди" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Господарські виробничі споруди

Водяні млини. Вони з'явилися на території України ще в XII ст., аз XIV ст. часто згадуються у давньоруських пам'ятках.

Водяні млини, як і інші господарсько-виробничі споруди, виникли в умовах натурального господарства і були нерозривно пов'язані з хліборобством. За часів феодалізму млини стали джерелом значних прибутків. Селяни і міське населення змушені були молоти зерно тільки на панських млинах, інакше накладався штраф. Існував звичай, за яким за помол збіжжя платили не грішми, а зерном.

Розрізняють водяні млини двох видів: колісні й мунтовчасті. Останні — це праобраз сучасної турбіни. У них на вертикальній осі були лопаті, розташовані під кутом. Потік води, потрапляючи на лопаті, змушував вісь з насадженими на неї жорнами обертатися. Це одні з перших примітивних млинів, які будували на ріках із сильною течією.

Колісні водяні млини бувають переважно двох видів: наливні й підливні. В Україні більшого поширення набули наливні млини, при яких ріка обов'язково запруджується. Воду пускають лотком на ринву (жолоб). Приблизно на половині віддалі від ринви до водяного дзеркала потоку обладнують вал з водяним колесом. Вода, падаючи на нього, заповнює по колу ящички-кювети і своєю вагою обертає колесо. На рівнинних річках вода на колесо потрапляє завдяки створенню (з допомогою гребель) спеціальних водоймищ.

У підливному колесі замість ящичків розташовані лопаті. Колеса приводяться в рух течією води. Щоб такі млини працювали продуктивно, споруджували спеціальні греблі, які заходили далеко в ріку. Млини з підливними колесами були і плаваючі — переважно на Дніпрі, Прип'яті, Горині. їх ставили на пором або два човни, які кріпили до берегів линвою.

Механізм дії всіх водяних млинів подібний. їх обладнували у спеціальних будинках. У лісових зонах млини виготовляли з дерева, зрубні. Великі двоповерхові водяні млини в минулому були поширені на Волині. Деякі з них збереглися донині; до них підключені електродвигуни.

Водяні млини глибоко увійшли в побут українського народу. Життєва мудрість, яка знайшла відбиток у народних прислів'ях та приказках, часто пов'язана з водяними млинами. Коли хочуть заспокоїти людину, переконати її в тому, що минуть біди і невдачі, кажуть: «Усе перемелеться — мука буде». Вітряки у XVIII—XIX ст. були масово поширені на території України. Відомі села і містечка, поблизу яких їх було по кілька десятків: Ковалин (Київщина) — 20, Велика Сорочинця (Полтавщина) — 60, Піщане (Черкащина) — понад 250 вітряків. Це й зрозуміло, адже головним заняттям населення України було хліборобство. У минулому в Голландії також були поширені вітряки, але там їх використовували для осушення відвойованої у моря насиченої вологою землі.

Вітряки використовувались для розмелювання зерна на борошно, крупу, а також для викачування води для зрошення, як це було поширено на Полтавщині. Тому народ з пошаною ставився до вітряків — великих помічників у праці. Багато переказів, повір'їв та легенд пов'язано з вітряками. Наприклад, вважалося, що найбільша сила криється у вітряку, котрий стоїть на перехресті доріг. До вітряка ходили ворожити дівчата, чекаючи сватів, молодиці, чоловіки яких були у рекрутах. Уламки крил кришили і додавали до ліків, приписуючи їм цілющі властивості.

Похожие работы