Читать реферат по предпринимательству: "Земельні колізії або як відвадити інвестора від землі" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

канд. юрид. наук Олександра Поліводського. Така ситуація є типовою для багатьох господарств України. Не виключено, що аналогічні питання можуть виникати у найближчому майбутньому у тих підприємств, які уклали договори оренди земельної частки (паю) з їх власниками. Відповідно до Указу Президента України від 03 грудня 1999 р. “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” (надалі — Указ від 03 грудня 1999р.), протягом 2000–2002 років усім бажаючим має бути забезпечене право на видачу державних актів замість сертифікатів. Уряд вже прийняв ряд відповідних рішень, що спрямовані на реалізацію цього положення і, без сумніву, у найближчий час слід очікувати збільшення кількості осіб, які отримають державні акти про право власності в обмін на сертифікати про право на земельну частку (пай). На превеликий жаль, законодавство України не містить чіткої і однозначної відповіді на питання: чи зобов’язаний колишній власник сертифіката про право на земельну частку (пай), який отримав, замість сертифіката, державний акт про право власності на земельну ділянку, укладати договір оренди такої землі з сільгосппідприємством у тому разі, якщо між ними раніше було укладено договір оренди земельної частки (паю) і строк такого договору не скінчився? Чи вправі такий власник укласти договір оренди земельної ділянки з іншим підприємством, відмовляючи при цьому підприємству, що було орендарем земельної частки (паю)? Відповідь на ці питання не є простою та не може обмежитися кількома реченнями. Почнемо з того, що являє собою договір оренди земельної частки (паю) та які обов’язки виникають у сторін, які укладають такий договір. Перш за все, можливість укладення саме такого договору спеціально передбачається Указом від 03 грудня 1999 р. та наказом Державного комітету України по земельних ресурсах (Держкомзему) від 17 січня 2000 р. за № 5 (24.09.2001 р. до нього було внесено доповнення), який був виданий на виконання названого указу. Наказом затверджено форму Типового договору оренди земельної частки (паю). Укладаючи такий договір, сторони повинні брати за основу названу вище форму, як і чинили більшість господарств. Разом з тим, сторони не позбавлені права доповнювати текст договору положеннями, які вони вважають за потрібне включити. Ряд господарств укладали такі договори ще до того, як названа вище форма була затверджена. Саме тому при вирішенні конкретної справи, слід уважно дослідити текст договору, щодо якого виникає спір, і тільки після цього робити остаточні висновки, виходячи з його змісту та обставин справи. Важливо зазначити, що використання договору оренди земельної частки (паю) багатьма спеціалістами оцінюється неоднозначно. Окремі юристи, у тому числі науковці, висловлюються про те, що такий договір не відповідає теорії договірного права та не може укладатися. Більше того, в Україні мали місце випадки, коли в судовому порядку такі договори визнавалися недійсними. Основними підставами та аргументами цього було таке. По-перше, законодавство України передбачає, що за таким договором не передається в користування певна конкретна земельна ділянка, як це має місце за договором оренди землі, а лише частка (пай) у землях, які раніше перебували у колективній власності. При цьому частка (пай) не має конкретного вираження на місцевості