Читать реферат по делопроизводству: "Джерелознавство. Російські органи державного управління" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Реферат на тему:

Джерелознавство. Російські органи державного управління

Після приєднання України до Росії 1654 р. російські органи державного управління почали поступово поширювати свою владу, закони і розпорядження, контрольні функції й на Україну. Цей процес набув незворотного і всеохоплюючого характеру після російської перемоги під Полтавою 1709 p., коли Петро І та його наступники взяли курс на ліквідацію української державної автономії, уніфікацію становища українських земель з іншими регіонами унітарної імперії.

Вже за Петра І в системі центральних органів управління відбулися радикальні зміни, спрямовані на підвищення ролі самодержця І державного центру в регулюванні всіх сфер суспільного життя, всіх близьких і найвіддаленіших регіонів імперії. Указом царя 1711р. був утворений Сенат на чолі з генерал-прокурором. Створювався також Кабінет його величності. У 1720 р. для управління окремими великими сферами державного І суспільного життя були сформовані колегії, серед них — іноземна, військова, адміралтейська, юстиц-колегія, вотчинна, камер-колегія, статс-колегія, ревізшн-комерц-, берг-, мануфактур-колегії, Синод, а також колегії, що відали певними територіями: камчатська експедиція, колегії у справах Ліфляндії, Естландії, Виборга. Створювався Головний магістрат для управління справами міст. У 1722 р. для управління і нагляду за Україною створювалась Малоросійська колегія.

У 1742 р. колегії були поділені на три експедиції" обер-секретарську, що об'єднувала перші п'ять колегій, та на другу І третю експедиції. Друга мала спрямовувати діяльність господарське-фінансових колегій, третя — синоду та колегій для управління територіями.

В 1764 р. пройшла ще одна реорганізація колегій, коли їх розділили між чотирма департаментами в Петербурзі та двома у Москві.

Колегії як центральні управлінські органи окремими секторами державного життя проіснували до 1802 р. Тоді вони були замінені міністерствами на чолі з міністрами. Робота міністерств спрямовувалась Комітетом Міністрів. Спочатку працювали такі міністерства: внутрішніх справ, юстиції, фінансів, комерції, народної освіти, військово-сухопутних сил, військово-морських сил та іноземних справ. Міністри користувалися правом особистої доповіді цареві. Коли 1810р. була створена Державна Рада (Гос. Совет), міністри ставали її членами. Головою Державної Ради був цар. У 1861 р. органом, спрямовуючим роботу міністерств, стала Рада Міністрів (Совет Министров) на чолі з царем. Рада Міністрів була ширшим, ніж Комітет Міністрів, органом. З її утворенням Комітет Міністрів не ліквідовувався, а існував аж до квітня 1906 p., коли його функції взяла на себе Рада Міністрів. Наскільки Рада Міністрів спочатку була формальним органом (просто радою), засвідчує факт, що з 1882 р. аж до січня 1905 р. вона не збиралася. Міністерства як центральні органи управління проіснували до кінця І9І7р. їх замінили більшовицькими Народними Комісаріатами.

Одночасно з утворенням міністерств 1802 р. видозмінювалась функція Сенату. Справи управління виконавськими державними структурами взяв на себе Комітет Міністрів і міністерства, а Сенат перетворився у вищу судове-апеляційну установу. З 1810р. відповідно до плану державних реформ, що їх запропонував М.Сперанський, дорадчі функції Сенату взяла на себе

Похожие работы