Читать реферат по делопроизводству: "Джерелознавство. Розвиток австро-угорських органів державного управління на західноукраїнських землях" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Війна Франції проти Австрії, Роси та Пруссії на початку XIX ст привела до політичного перекрою основного масиву польських земель І частково українських У 1807 р під егідою Наполеона було створене Велике Герцогство Варшавське, що проіснувало до розгрому Наполеона, формально — до Віденського конгресу 1815 р , який встановив нові кордони Царська Росія одержала більшу частину Великого герцогства Варшавського, на його основі створивши Царство (Krolewstwo) Польське, куди входила Холмщина І Підляшшя Частина герцогства як Велике князівство Познанське відійшло до Пруссії Невелику частину повернули Австрії Одночасно Віденський конгрес постановив створити як окрему державу Краківську Республіку, що мала близько 1000 км2 площі, куди входило, крім Кракова, ще три містечка І 244 села В 1846 р три держави підписали договір про ліквідацію Краківської Республіки та її прилучення до австрійського "Королівства Галичини І Лодомерії". Останнє, однак, набуло уточненої формальної назви "Королівства Галичини І Лодомерй з Великим князівством Краківським та князівствами Освєнщмським І Заторським". Практично "королівство" за своїми правами вважалося губернією. Головним адміністратором був губернатор. У лютому 1847 р. Галичину поділили (офіційно, але формально) на Східну (етнічно українську, за винятком польського Бжозівського повіту) та Західну (етнічно польську, за винятком західної частини північної Лемківщини). Під час революції 1848 p., вже у травні 1848 р. секретар Головної Руської Ради у Львові о.Михайло Малиновський виступив з пропозицією поділити Галичину реально на дві губернії; 9 червня того ж року Головна Руська Рада внесла офіційну петицію до цісаря з вимогою, "щоби часть Галичини, заселена русинами (українцями), творила для себе провінцію з осідком крайової політичної управи у Львові... І щоби часть краю, заселена мазурами (поляками), була відділена від руської провінції". Цю пропозицію, очевидно, підтримував губернатор Ф.Стадіон. Цісар Фердінанд 19 червня 1848 р. санкціонував утворення в Галичині двох губерній і визначив термін реалізації свого рішення 1 серпня 1848 р. Але ще до цього (30 липня) Стадіон був відкликаний з поста губернатора. Віце-губернатор поляк Агенор Голуховський категорично виступав проти поділу. Противником поділу виявився і новий губернатор поляк Вацлав Залєський, після якого губернатором став Голуховський. Розпорядження цісаря в життя не впроваджувалося.

За цих умов Головна Руська Рада звернулась за підтримкою ідеї поділу до народу. До кінця січня 1849 р. на підтримку поділу було зібрано 200 тис. підписів галичан. Та на боці польської верхівки в Галичині виявилась також віденська бюрократія, в тому числі й міністр внутрішніх справ Дубльгоф, який оголосив, що рішення цісаря відкликане.

Нові меморіали русинів до цісаря й уряду (останній 29 березня 1849 р.) не допомогли. Галичина так І залишилася неподіленою австрійською адміністративною провінцією, в якій влада на місці перебувала в руках польського панства.

У грудні 1848 р. цісар Фердінанд І зрікся престолу. Його місце зайняв Франц-Йосиф І, а 30 червня 1851 р. Головна Руська Рада саморозпустилася. Українська вимога про поділ

Похожие работы