(Назад)
(Cкачать работу)промисловості перед дрібною. Він наголошував, що капітал з’єднує сили, робить можливим розподіл праці, виступає головною умовою для успішного виробництва, тому країни, де є значні капітали, мають незрівнянно більші переваги над країнами, які його мають менше; звідси з’являється можливість створення машинного виробництва, якої немає за малих капіталів.
Вернадський у своїх працях розглянув ряд важливих питань політичної економії. Багато уваги приділяв він проблемі змін форм праці. Й це зрозуміло, оскільки навколо неї точилася гостра дискусія.
Вернадський дотримувався тієї точки зору, що праця є «головним ї єдиним джерелом багатства», що вона й визначає відношення людини до предметів і людини до людини. Він також намагався довести різницю між споживною вартістю та вартістю. Остання, за Вернадським, визначається працею, а не споживчими якостями. У цьому питанні він відмежовувався від послідовників Рікардо, які працю об’єднували з діями природи. Ці вихідні положення у визначенні праці дали можливість ученому відокремити мінову вартість від вартості(цінності). Політична економія вивчає не багатство, уречевлене в речах, а їхню властивість – цінність. Цінність, як економічна категорія, за його визначенням, є міновою, оскільки без обміну не може бути і цінності. Цінність відображає, на його думку, відношення покупців до речей.
Вернадський був рішучим противником соціалістичних ідей, він звинувачував соціалістів у тому, що вони не розуміли «природи людини», яка, на його думку, прагне до приватно-товарного, тобто капіталістичного способу господарювання. Вернадський був переконаний, що соціалістичні ідеї зароджуються серед прихильників общинних, тобто незрілих форм господарства, тому вважав за необхідне вести боротьбу саме проти того середовища, де ці ідеї зароджуються. Вернадський боровся проти ідей соціалізму, революційної демократії Використана література
«Історія економічної думки України». К. – Либідь, 1993р.