(Назад)
(Cкачать работу)переважно проблемами історії народного господарства; вона не мала власного категоріального апарату й користувалася категоріями, запозиченими з різних теорій. Група Г. Шмоллера була виразником ідей монархізму, "сильної руки" держави в економіці, націоналізму та консерватизму, які спричинили появу економічних програм правого штибу, зокрема фашистських. Напрямок Л. Брентано, який пропагував класовий мир, став близький більш пізнім реформістським течіям, таким як соціальна школа та інституціоналізм.
Соціальний напрямок виник у Німеччині в період переходу до монополістичної стадії капіталізму, під час посилення ролі держави, корпорацій та інститутів в управлінні економікою. Метою соціальної школи було відображення в економічній теорії соціальної мотивації й соціальної обумовленості поведінки агентів виробництва. Продовжуючи ідеї нової історичної школи, вона розглядала етичні та правові норми суспільства як вирішальний чинник економічного життя, але прагнула побудувати саме економічну теорію, а не збирати фактичний матеріал. Засновниками соціальної школи були Рудольф Штаммлер (1856—1938), Р. Штольцман, А. Амонн, які трактували соціальні явища як правові або етичні, що передбачають свідоме цілепокладання. Вони стверджували, що суспільне життя регулюється правовими й етичними нормами. Лише останні встановлюють певні зв'язки між людьми й тільки вони мають стати предметом економічної науки. Об'єктом свого дослідження представники цієї школи обрали правове регулювання обміну між товаровиробниками, розглядаючи сферу виробництва лише як технічний, технологічний процес. Методологія соціальної школи є відображенням неокантіанства в політичній економії, коли "чисті цілі пізнання" мало пов'язані з економічною реальністю.
Соціальна школа не була єдиною ідейно й методологічно, маючи в собі кілька груп і напрямків. Поряд з течією, очолюваною Р. Штам-млером і Р. Штольцманом, яка дістала назву соціально-правового чи соціально-етичного напрямку, до соціальної школи належать теорія "ліберального соціалізму" Ф. Оппенгеймера та теорія "універсалізму" Отмара Шпанна (1878—1950). Різні течії всередині соціальної школи по-різному розуміли зміст самого "соціального підходу". Такий підхід для Ф. Оппенгеймера означав аналіз соціальних умов, що призвели до виникнення монополій, відходу суспільства від природного стану, який ототожнювався вченим з простим товарним виробництвом. Метою суспільства Ф. Оппенгеймер вважав повернення до простого товарного виробництва, яке він називав "ліберальним соціалізмом", на базі приватної власності й обміну.
О. Шпанн був представником правого крила соціальної школи. Соціальний підхід для нього — це обґрунтування примату цілого над частиною, держави — над великими корпораціями, останніх — над дрібними об'єднаннями й окремими капіталістами, капіталістичних підприємств — над робітниками. Такою була ідеальна система "універсалізму" О. Шпанна, де держава й корпорації панують над індивідом. На його думку, суто ринкового господарства ніколи не існувало; завжди поряд з регулюванням через обмін існувало регулювання держави. "Універсалізм", що прийде на зміну капіталізму, буде реставрацією середньовічних відносин на новій технічній основі, а втручання держави торкатиметься не тільки загальних
Похожие работы
Интересная статья: Основы написания курсовой работы