Читать эссе по основам права: "Крадіжка як вид деліктного зобов’язання" Страница 2


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

охоплювало собою як крадіжку в точному значенні даного слова, так й інші суміжні посягання на чужий майновий інтерес - привласнення, розтрату, не тільки крадіжку речі, але також і користування або володіння нею. Іншими словами, поняття furtum є ширшим порівняно з сучасним розумінням крадіжки, охоплювало ряд посягань на чуже майно. І все ж найближче до нього знаходиться поняття сучасної крадіжки. Павло зазначав,що «…крадіжка є привласненням або самої речі або навіть користування нею чи володіння ,з метою створити для себе певні вигоди».

Римська юриспруденція до furtum відносила не тільки таємне викрадення речей,а й привласнення чужої знайденої речі.Навіть втеча раба розглядалась як furtum,оскільки,здійснюючи втечу,він ніби сам себе крав у свого володаря.

До крадіжки римське право відносило також наступні діяння:

а) крадіжка користування (furtum usus), коли позичальник за договором позички або хранитель користувалися наданими їм речами понад своїм повноваженням;

б) крадіжка володіння (furtum possessionis), коли заставодавець свавільно заволодівав даною ним у заставу річчю: власник при цьому здійснює крадіжку;

в) крадіжка власності furtum, коли узуфруктуарій змінював господарське призначення речі.

Отже, «furtum -будь-яке протиправне корисливе посягання на чужий майновий інтерес». Для крадіжки характерним є те, що вилучення як самої речі, так й її корисних властивостей здійснювалося всупереч волі її власника. Гай писав: «Крадіжка буває не тільки тоді, коли хто-не-будь вилучає чужу річ, а й взагалі, коли хтось привласнює собі чужу річ всупереч волі її господаря». Крім цього, необхідними елементами крадіжки були мета одержати вигоду і умисел.

Відповідальність за крадіжку встановлювалась різними правовими засобами. Можна було закласти віндикаційний позов про витребування викраденого. Але цей речово-правовий засіб був незручний тому, що покладав на позивача тягар доведення (onus probandi). Більш простим і доступним захистом власника від посягань злодіїв був зобов'язально-правовий засіб - condictio ex causa furtiva, який мав на меті повернути викрадене. Ще одним зобов'язально-правовим засобом захисту, передусім права власності від злодіїв, був позов про крадіжку (actio furti). Він був підставою виникнення позадоговірного зобов'язання, за яким злодій зобов'язувався до сплати штрафу. Відповідальність за ним визначалась залежно від характеру крадіжки: furtum manifestum і furtum nес manifestum. Якщо злодія спіймали на місці крадіжки або викрадена річ в нього знайдена в результаті спеціального урочистого обшуку - це furtum manifestum, якщо ж його затримано через певний час після крадіжки, - furtum пес manifestum.

Злодій, спійманий на місці злочину, за Законами XII таблиць піддавався негайній екзекуції і міг бути навіть вбитий, якщо крадіжка вчинялась зі зброєю або вночі. В інших випадках його віддавали на розправу потерпілого. Він утримував його протягом 60 днів як боржника. Якщо злодія ніхто не викупляв, потерпілий мав право за своїм вибором або вбити, або продати його в рабство. злочин юриспруденція закон римський

Преторська практика змінила встановлену за різних часів систему штрафів за крадіжку, злодій якої був спійманий на місці злочину, і в праві Юстиніана визначається єдиний штрафний інфаміруючий позов (actio furti) проти злодіїв, пособників, співучасників і переховувачів.



Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы