Читать курсовая по основам права: "Джерела податкового права України" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Предметом дослідження стали норми чинного законодавства України, покликані регулювати податкові правовідносини, та містяться в: Конституції України; Податковий та Митний кодекси України; міжнародних угодах України; постановах Верховної Ради України; Указах Президента України; Постановах Кабінету Міністрів України; актах органів місцевого самоврядування; рішення Конституційного Суду України.

Слово (термін) джерело означає те, що дає початок будь-чому. Джерело права - це зовнішні форми виявлення правотворчої діяльності держави, за допомогою якої воля законодавця стає обов'язковою для виконавця. Усі ці положення повною мірою стосуються й податкового права.

Джерело права, будучи одним з фундаментальних понять теорії права, само собою та у співвідношенні з іншими, «дотичними» до нього категоріями і поняттями, особливо з поняттям «форма права», має неоціненне теоретичне і практичне значення. Саме тому, починаючи з римських юристів і закінчуючи вченими-правознавцями сьогодення, воно перебуває в полі постійної пильної уваги та вивчення. В теоретичному плані чітке уявлення про поняття та зміст джерел права виступає неодмінною передумовою не менш чітких знань про такі нерозривно пов’язані з ним та у значній мірі залежні від нього категорії і поняття, як характер і зміст права, система права, галузь права, інститут права і навіть у певній мірі норма права та інші. В практичному плані чітке уявлення про джерела права - їх поняття, види та зміст - створює умови для подальшого вдосконалення та відповідного підвищення ефективності правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності державних органів.

В той же час розуміння джерела права не може бути глибшим та повнішим, ніж розуміння власне права. Цілком правильно, на нашу думку, відомий російський теоретик права Г.В. Мальцев констатував, що «відоме зауваження Канта про те, що юристи все ще шукають визначення права, залишається справедливим і у наші дні». Юридична думка, резонно відзначає він, «судячи з усього, приречена на безкінечний пошук визначення права, спонукана до цього практичною необхідністю побудувати правопорядок на фундаменті якомога надійніших, чіткіших та повніших знань про його сутність, предмет правового ре регулювання». Ця одвічна і нескінченна погоня за з’ясуванням сутності права, очевидно, у вирішальній мірі зумовлена тим, що, з одного боку, має місце постійне незадоволення досягнутим рівнем юридичних знань, вічно злободенне відчуття неповноти права, бажання його вдосконалити, а з іншого боку - зростаюче разом з досвідом, що набувається, розуміння відносності результатів наукового пошуку, обмеженості і звідси минучості висновків, в істинність яких суспільство уже встигло повірити. Причому ця недосконалість, неповнота знань про право іманентна усій світовій юриспруденції, що вона визнає сама.

У правознавстві і юридичній практиці термін «джерело права» розуміється багатозначно, а іноді вживається як тотожний до терміна «форми права». Разом з тим, важливо вміти чітко розрізняти ці терміни для правильного використання в правозастосуванні саме форм права. Зміст цих понять буде різним залежно від

Похожие работы