- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя »
методів керівництва сприяв державний монополізм, який охопив як внутрішні економічні процеси, так і зовнішньоекономічні зв'язки. В умовах, коли державі належало 90% всіх основних виробничих фондів і на державних підприємствах вироблялося понад 90% валового національного продукту, ні про яку конкуренцію не могло бути й мови. У цих умовах директивне планування не тільки виключало можливість використання в економіці ринкових важелів розвитку народного господарства, а й отри-
мало право приймати на макрорівні майже всі мікроекономічні рішення. Неминучим наслідком такої економічної політики стали волюнтаризм, суб'єктивізм, політичне чванство, бюрократизм.
4. Недирективне планування
Недирективне планування — система планового господарства, яка виникла в ході господарських реформ у деяких країнах централізованопланованої економіки. При такому плануванні народногосподарський план є орієнтиром для окремих господарських одиниць, діяльність яких регулюється з центру за допомогою побічних економічних методів, наприклад заходів фінансової та кредитно-грошової політики. Таким чином, сплановані в центрі показники в натуральному вимірі не розбиваються, як правило, на окремі господарські одиниці, а розроблювані матеріальні баланси є просто частиною засобів прогнозування, які застосовують для складання внутрішньо погодженого плану.
Для досягнення намічених завдань вирішальне значення має система економічних регуляторів, роль яких грають ціни, процентна ставка, податки, кредити, валютні курси тощо. При недирективному плануванні в додаток до економічних регуляторів можуть ставитися також державні завдання (замовлення та контракти) і застосовуватись інші адміністративні методи впливу на господарську діяльність підприємств, але вони не є вирішальними при плануванні народного господарства.
Хоча при недирективному плануванні ринкові механізми, особливо товарно-грошові відносини, підпорядковуються плануванню, вони мають широку сферу впливу, особливо у виробництві споживчих товарів і послуг, у сільському господарстві. Важливою рисою не-директивного планування є значна, порівняно з директивним плануванням, самостійність господарських одиниць як у формуванні взаємних зв'язків, так і у відносинах з органами державного управління народним господарством.
Господарським ланкам, які не справилися з планом, уже не загрожує адміністративне покарання. Для реалізації недирективних планів вимагається не тільки активне сприяння господарським одиницям, а й надання відповідної значущості економічним регуляторам, які імітують конкуренцію та діяльність ринку. Однак у загальному контексті даному типу планування властиві ті ж недоліки, що й директивному.
У недирективному плануванні поєднуються прогнози безпосередньо некерованої державою господарської діяльності, які частково базуються на накреслених нею заходах щодо виконання планів
(економічного регулювання) державних капітальних вкладень, та інших видів господарської діяльності. На цій стадії можливі консультації з широким колом представників промислових і торгових структур, науково-дослідних інститутів і т. д. План розробляється з метою інформувати господарські одиниці, які діють на різних ділянках народного господарства, про
- 1
- 2
- 3
- 4
- 5
- . . .
- последняя »
Похожие работы
Интересная статья: Основы написания курсовой работы