Читать курсовая по строительству: "Особливості розвитку архітектури Європи в XI–XV ст." Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Але при всіх місцевих особливостях архітектурних систем (романики і готики) архітектура на території найважливіших державних утворень середньовічної Європи була по суті єдиною, поки відносно єдиним залишалися панування в них феодалізму та його ідеологія. Як і багато інших явищ феодальної культури, архітектура середньовічної Європи у своїй первісній основі з'явилася, з усіма необхідними застереженнями, природним результатом поєднання традицій давньоримського будівельного мистецтва з власними тектонічними навичками та архітектурно-художніми принципами нових народів. Однак не всі країни середньовічної Європи входили свого часу до складу Римської імперії, далеко не всі європейські народи стикалися безпосередньо з римською цивілізацією, і чим далі знаходилися ті чи інші території від берегів Середземного моря, тим слабкіше відчувався вплив античної спадщини. Багато країн виявилися залученими в процес феодалізації порівняно пізно, коли типологічні й конструктивні основи романської архітектури вже визначилися за їх межами, там, де процес архітектурного розвитку йшов послідовно і не безперервно з часу падіння Римської імперії і виникнення «варварських» держав. Так в країни Північної і Східної Європи разом з феодалізмом і католицькою церквою проникала і ранньосередньовічна архітектура замків і церков, до початку другого тисячоліття нашої ери вже порівняно розвинена в Італії, Франції, Англії, Німеччини, Іспанії [5, с. 10]. 1. Романський стиль та його зв'язок з соціально-економічним рівнем суспільства .1 Природні та соціальні чинники формування романської архітектури Вторгнення різних народів - готів, франків, бургунів, норманів на території західної частини римської імперії, яка розпалась; що нещодавно були кочовиками та язичниками почали приймати християнство, утворювати свої держави. Зародження культури Європи відбулося через зіткнення християнських ідей та язичницьких уявлень, високої, але вмираючої античної цивілізації та первісної варварської культури.

Недосконалість грішної людини стала в центрі уваги мистецтва та релігії, замість сформованого піднесеного і досконалого світу, духовно прекрасних образів, як це було в Античності та у Візантії. Людина поставала ареною боротьби добра і зла, душі і тіла, а шлях до досягнення ідеалу мислився як болісний і драматичний. Виняткове місце в європейській середньовічній культурі належало образотворчому мистецтву і архітектурі.

У суспільстві, де церква займала панівне становище, де освіта була її монополією, а грамотність - долею небагатьох, де мовою науки, вченості і богослужіння була латинь, малозрозуміла безграмотній більшості, мистецтво та архітектура виконували роль «проповіді в камені» і були найбільш дієвим засобом спілкування. Мистецтво Середніх віків було ансамблевим: воно існувало в нерозривній єдності архітектури, живопису, скульптури, але роль головного елемента належала архітектурі [1, с. 81].

Період феодальної роздробленості, епоха, яку прийнято називати романською. Х століття - Середньовічна Європа, тільки знаходить художню мову. Головний тип архітектури цього періоду -

Похожие работы