Читать реферат по литературе: "Жанр панегірика у давній українській літературі" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Панегірики писали на пошану високопоставленим особам, верхівці суспільства, тому вони були позбавлені почуття міри, життєвої правди, а їх автори - щирості. Викладачі поетик у навчальних закладах докладали багато зусиль, щоб навчити учнів вірш описати панегірики. Щоб викликати якнайбільший ефект, панегіристи, згідно з настановами шкільних поетик, вводили несподівані тропи і вишукані фігури, абстрактні алегорії та символи, ремінісценції з античного світу, вживали каламбури. З цією метою автори вдавалися до важкої версифікації - так званого курйозного віршування. Вченню про курйозний вірш відводились цілі розділи в поетиці.

Панегірик наявний у західноєвропейських літературах а XVI ст.. Славлячи ту чи іншу особу, автори також порушували злободенні питання, які турбували суспільство, засудити те чи інше явище.

В українській літературі панегірики з'явилися наприкінці XVI ст., ("Просфонема", 1591). Але панегіричні елементи наявні були ще в період ХІ-ХІІ ст., особливо у похвалах на честь князів у "Повісті минулих літ", "Київському літописі", "Слові про закон і благодать" Митрополита Іларіона, у письменстві ХІП-XV ст.: "Слові надгробному... Кипріяну" Григорія Цамблака; Західно-руському (похвала Вітовту), Галицько-Волинському (похвали Данилові Галицькому та Володимиру Васильковичу) та Короткому київському (похвала Костянтину Острозькому) літописах. На початку XVII ст. з'являлися цілі вітальні цикли у формі декламацій: "Візерунок цнот... Єлисею Плетенецькому" Олександра Митури (1618), "Імнологія" (1630), "Евхаристіон, албо Вдячність" (1632), "Евфонія" (1633). У цих творах наявні барокові елементи - ускладнена форма, поєднання міфологічних і біблійних образів та ін. Відомі також оплакувальні П.: "Лямент дому княжат Острозьких" (1603), "Плач, албо Лямент по зестю з світа сего вічной памяти годного Григорія Желиборского" (1615), "Вірши на жалосний погреб зацного рицера Петра Конашевича Сагайдачного" (1622) Касіяна Саковича. Серед поетів-панегіристів другої половини XVII - початку XVIII ст. - Григорій Бутович, Іван Величковський, Стефан Яворський, Феофан Прокопович. [4, с. 517 - 518].

У кінці XVI ст., з’являються численні вірші-панегірики на честь багатих меценатів та визначних людей. Цей жанр культивувався і в українських братських школах. Мотиви панегіризму вже відчутні в творах Г.Смотрицького та А. Римші. Панегірики були на Україні одним з найпопулярніших жанрів у віршуванні. Не можна не помітити той факт, що в українській народній поезії вітальні, віршувальні мотиви також були дуже поширені (колядки, щедрівки, весільні пісні, тощо).

У ХVІІ ст. мода на панегіризм охопила всю Європу. Панегірик розквітнув, особливо у Польщі. Викладачі поетик у навчальних закладах докладали багато зусиль, щоб навчити учнів описати різні „орації”. Особливо активно з’являлися цілі вітальні панегіричні цикли, що мали форму декламацій: „Візерунок цнот...Єлисея Плетенецькому”, Олександра Митури (1618), „Імпологію (1630), „Евхарістеріон, албо Вдячність” (1632), „Єворгенію” (1633). У цих творах наявні барокові елементи: ускладнена форма, поєднання міфологічних і біблійних образів, метафори, символіка та ін. В українському письменстві виділяються також оплакувальні

Похожие работы