Читать реферат по литературе: "Жанр панегірика у давній українській літературі" Страница 1

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

Вступ У ХУІІ ст., порівняно з попередніми століттями, слабне скованість літературної творчості церковно-релігійною ідеологією; література починає виходити за межі полі функціональної писемності і набувати самостійного значення - розвиток її світських і власне естетичних функцій відображається у специфічній художній тематиці, в подоланні геоцентризму і поступовому схилянні до антропоцентризму.

Літературний процес цього періоду являв собою складну, багатовимірну, різномовну систему. Продовжують активно функціонувати полемічні жанри - трактати, діалоги, памфлети, послання. Полемічні тенденції притаманні й іншим різновидам тодішньої словесної творчості - проповідям, сеймовим промовам, історичним творам, віршам, драмам, повістям і оповіданням. На цей період припадає розквіт давнього українського віршування. Але так трапилося, що з’явища західноєвропейської літератури ми знали краще, аніж власну літературу, часто азартно говорили про схоластичність, відірваність художнього слова від живого життя народу, про залежність від польського літературного впливу та про прикладне церковно-богослужбове призначення поетичних книг і окремих поетичних творів. Лише останнім часом у нас почали з’являтися твори цього періоду.

Українську поезію кінця ХVІ-ХVІІ ст. поділяють умовно на два періоди: перший - греко-слов’янський, кінець ХVІ - І пол. ХVІІ ст., який характеризується пануванням візантійської традиції, простою формою викладу; другий період - часом його називають латино-польським, характерний тим, що форма отримує верх над змістом.

Віршування розвивалося у силовому полі тенденцій, характерних для культури і стилю бароко. Період з 20-х років ХVІІ ст. до половини ХVІІІ ст. - час визрівання і розквіту в українській літературі цього стилю. Він функціонував в складній і суперечливій взаємодії як із спадщиною попередніх культурно-історичних і стильових традицій, так із проявами наступних стилів. Українському літературному барокко притаманні всі основні якості цього стилю: антиномічність сприйняття і відображення світу, почуттєва й інтелектуальна напруженість, поєднання аскетичних закликів з гедонізмом, рафінованості з брутальністю, абстрактної символіки з натуралістичністю в трактовці деталей, динамічність, афектованість, театральність, феєричність. [8]

Література барокко виробляла на українському ґрунті свою теорію, яка відобразилася в курсах поетики і риторики, що викладалися протягом ХVІ і ХVІІІ ст. в українських школах. З 30-х років ХVІІ ст. у навчальних закладах України теорії і практиці віршування надавали особливого значення. „Поетицьке художество” ґрунтовно вивчалося в класі поетики за піїтиками, які складали самі вчителі, які використовували латинські трактати (Ієронім Віда „Про поетичне мистецтво”, Юлій Цезар Скалігер „Сім книг поетики”, Якова Понтана „Три книги поетичних основ” та ін). У царині українського віршування кінця ХVІ - І пол. ХVІІ ст. розвиваються геральдичні вірші, панегірики, моралізаторські та історичні вірші.

У цьому рефераті мова піде саме про панегіричні вірші, історію іх виникнення, дослідження цього виду віршів. Також буде представлено одного з відомих панегіристів XVII - поч. XVIII ст..1.

Поняття панегірика, історія виникнення Панегірик (грецьк. logos panegyrikоs - урочиста