Читать курсовая по финансам, деньгам, кредиту: "Оподаткування земельних ресурсів в Україні"

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

ЗмістВСТУП

. ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ: ДІЮЧИЙ МЕХАНІЗМ, ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ І НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ

.1 Державне управління земельними ресурсами України: історичні передумови та сучасний стан

1.2 Елементи оподаткування землі

1.3 Механізм нарахування і сплати платежів за використання земельних ресурсів

1.4 Податкові наслідки реформування земельних відносин

1.5 Зарубіжний досвід оподаткування землі

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП В Україні на сучасному етап і земельної реформи, яка з реформування власності значною мірою перетворюється в реформу державного управління, варто виходити з того, що землю необхідно розглядати як обмежений, що підлягає деградації,природний ресурс, без раціонального використання якого неможливий подальший економічний і соціальний розвиток суспільства. У цьому зв’язку набувають актуальності дослідження становлення та розвитку системи державного управління земельними ресурсами на кожному етапі людської історії, що дасть змогу визначити тенденції й закономірності її сьогоденного функціонування та напрями розвитку.

Мета даної роботи: висвітлити теоретичні і практичні аспекти оподаткування земельних ресурсів, розкрити його еволюційний розвиток у порівнянні із зарубіжним досвідом.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення наступних завдань::

висвітлити історичні аспекти сплати на землю і його сучасний стан;

розкрити механізм нарахування і сплати податку;

висвітлити зарубіжну модель нарахування і сплати податку на землю;

показати у роботі наслідки реформування земельного оподаткування.

Об’єкт - земля.

Предмет - відносини держав з фізичними і юридичними особами щодо сплати податку на землю.

оподаткування земельний державний платіж

РОЗДІЛ 1. ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ: ДІЮЧИЙ МЕХАНІЗМ, ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ І НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ .1 Державне управління земельними ресурсами України: історичні передумови та сучасний стан Якщо аналізувати земельні відносини в Україні в найдавніші часи - від появи людини на території сучасної України, то мабуть зарано вести мову про державне управління земельними ресурсами. В «давньокам’яну добу»(«палеоліт») земля була лише просторовою базою розміщення людей, а не засобом виробництва та об’єктом управління. Усе управління земельними ресурсами обмежувалося вибором вожаком первісного людського гурту місця розташування житла. Ні землеробством, ні тваринництвом у цей період люди не займались, оскільки обходились «дарами природи». Із настанням у Х-VII тисячоліттях до н.е. «середньокам’яної доби»(«мезоліту») на території сучасної Україні почали з’являтися кочовики, які жили головним чином і з полювання та рибальства. Тодішнє населення України вже освоювало землю для задоволення своїх потреб у продуктах харчування. Управління земельними ресурсами мало виключно прагматичний характер. Головний принцип управління земельними відносинами цього періоду: «кожен сам собі господар на землі»[1, с.95-96].

У VII-ІІІ тисячолітті до н.е. настала «новокам’яна доба»(«неоліт»), яка характеризується якісними змінами в економічному, соціальному і культурному житті наших предків. У цей час відбулася «неолітична революція» - перехід людства від засвоєння дарів природи (полювання та збиральництва) до виробництва (землеробства та скотарства). На території України в цей час досягла надзвичайного розквіту так звана «трипільська культура». У цей період люди почали займатися землеробством, що викликало потребу у виборі земельних ділянок для спільної землеобробки чи будівництва житла[1, с.63]. Тобто в цей час з’явилася нагальна потреба в системі публічного управління земельними ресурсами. Але відсутність письмових пам’яток не дає можливості дослідити цю систему управління.

Після занепаду Трипільської культури почалася «бронзова доба». Цей період відзначається підняттям культури землеробства, появою відтворювального високорозвиненого скотарства, інтенсифікацією сільського господарства. В цей час почалося одночасне заселення території сучасної України різними племенами. Земля як основний засіб виробництва в сільському господарстві була головною причиною боротьби племен - почалися війни за родючіші землі. Проте відсутність впорядкованої системи публічного управління земельними ресурсами зберігала стихійність у землекористуванні [1, с.57].

Із ХII-VIII ст. до н.е. в історії людського розвитку починається доба обробки заліза. Залізні знаряддя підвищували продуктивність праці, що створювало можливість інтенсифікації використання земельних ресурсів та, як наслідок, появи обміну продуктами праці між землеробами і скотарями. Найвизначнішим державним утворенням цього часу на території сучасної України була держава скіфів. Землекористування в Скіфії вже передбачало певні управлінські операції з окремими земельними ділянками: ділянку, яка після кількох років використання втрачала родючість, вилучали з обігу (так звана «перелогова система»). А такі дії вже потребували певної системи організації земельних відносин. Крім того, за часів скіфів на землю почали поширюватися відносини власності.

Більшість землі належала громадам, які щороку перерозподіляли її для використання між окремими родинами. Але у скіфів з’явилася приватна власність на землю, що становить особливість земельних відносин у той час[1, с.63, 70].

У І ст. до н.е. - І ст. н.е., після витіснення скіфів зі степів Північного Причорномор’я сарматами, на території сучасної України з’явилися племена Пшеворської та Зарубинецької археологічних культур. Ці племена розташовувалися на Волині, Подністров’ї, Поділлі і на Закарпатті. Є підстави вважати обидві ці культури причетними до зародженням слов’ян. Права управління господарським життям людей цього періоду (у тому числі - земельними ресурсами) належали загальним зборам усіх дорослих членів племені - віче. Саме віче приймали рішення про те, кому, скільки і в якому місці надати землю в користування, регламентували спосіб використання землі. У цей час навіть мало місце виготовлення планів і карт (хоч і надзвичайно примітивних), розроблялися проекти меліорації земель.

Особливістю управління земельними ресурсами тих часів було всебічне врахування природних умов при організації розміщення поселень. Це супроводжувалось розширенням площі орних земель. Однак із зростанням кількості населення на теренах України почали ставитись і нові вимоги до системи управління земельними ресурсами. Скорочення площі орних земель на душу населення стало поштовхом для освоєння менш продуктивних земель. З початку VIІ ст. значного поширення набули трипільні сівозміни. У системі управління земельними ресурсами протягом V-VII ст. значна увага приділялась формуванню сільських територіальних громад під назвою «верв». Такі громади являли собою сукупність самостійних родин - дворищ, об’єднаних сусідством та економічними зв’язками. Земельні відносини того часу характеризувалися поступовим утвердженням довічного спадкоємного володіння землею, яке давало право користуватися нею на власний розсуд, без права продажу і передачі в оренду. У системі управління земельними відносинами почала формуватися система сплати податку за використання земель[2, с.302-304].

За часів Давньої Русі поступово відбувалася заміна патріархальної родової громади сільською або так званою сусідською територіальною громадою. Її члени вже були пов’язані між собою не родинними відносинами, як раніше, а господарсько-територіальними. Виробництво тут здійснювалось окремими дворами, а двір користувався землею громади. Ліси, вигони та водопої перебували у спільному володінні, а орні землі розподілялися між господарствами (дворами) й поступово переходили у власність двору (сім’ї). В основі відносин між людьми, у процесі використання земель лежало давнє звичаєве право. Проте розвиток феодальних відносин, прийняття християнства і культурне зближення з Візантією зумовили запозичення візантійського права. На цей час припадає створення першої редакції «Правди Руської», яку започаткував Ярослав Мудрий. У центрі уваги цього документа були питання про власність на землю і майно, відносини між правителями і підданими, соціальний статус окремих


Похожие работы

 
Тема: Оподаткування доходів фізичних осіб від купівлі-продажу земельних ділянок: українські реалії та зарубіжний досвід
Предмет/Тип: Бухучет, управленч.учет (Реферат)
 
Тема: Оподаткування доходів фізичних осіб. Спрощена система оподаткування суб
Предмет/Тип: Финансы, деньги, кредит (Реферат)
 
Тема: Оренда земельних ділянок
Предмет/Тип: Основы права (Контрольная работа)
 
Тема: Розміщення земельних ресурсів України
Предмет/Тип: География, экономическая география (Курсовая работа (т))
 
Тема: Суть охорони земельних ресурсів
Предмет/Тип: Экология (Реферат)