Читать курсовая по журналистике: "Українські періодичні видання для жінок" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

почалася публікація окремих тематичних сторінок спеціально для жінок в громадсько-політичних універсальних газетах. Згодом почали друкувати окремі часописи на замовлення жіночих організацій (жіноцтва).

Першим жіночим виданням став часопис “Лада: Письмо поучительное русским девицам и молодицам в забаву и поучение” за редакцією Северина Шеховича, що був надрукований у Львові 1853 р. Наступним жіночим виданням був часопис «Русалка: Письмо для красунь» 1870 року. Оскільки ці часописи були видані чоловіком, то і висловлювання щодо становища жінки в суспільстві були суто чоловічими. Це були перші часописи для жінок, які ставили своїм завданням піднесення культурного рівня та задоволення духовних потреб жіноцтва в ті часи.

Наступні жіночі видання в Галичині з’явилися лише на початку ХХ ст.

У 1908 р. за ініціативою львівського “Кружка українських дівчат” почав виходити часопис “Мета: Орган українських поступових жінок”, спрямований на те, щоб “освідомити найширші круги жіноцтва, втягнути їх в загальне суспільне життя, щоб жінка могла і сміла забрати голос в усіх загальнолюдських справах”. Це був часопис ідеологічного спрямування, в основному розрахований на активних членів жіночих організацій та міську інтелігенцію. Видання “Мети” сприяло пожвавленню діяльності громадських жіночих організацій, і в грудні 1908 р. у Львові було скликано з’їзд українського жіноцтва. На з’їзді було закрито “Мету” з умовою, що обраний жіночий комітет краще організує роботу періодичного видання [2, с. 15], але інші дослідники жіночого руху вважають, що часопис “Мета” припинив своє існування через недостатню кількість коштів.

Згодом 1912 р. у газеті “Діло”, найстарішому українському щоденнику, що виходив у Львові, з’явився безкоштовний додаток “Жіноче діло”. У ньому почала кар’єру редактора Олена Кисілевська, майбутній керівник багатопланового видавництва в Коломиї. На сторінках “Жіночого діла” в основному обговорювалися проблеми рівноправності, освіти та економічної незалежності жінок, якої можна досягти працею.

Наступне жіноче видання Галичини вийшло у світ у Львові 1919р. Це біло видання “Наша мета: часопис робітного жіноцтва. Редакційний колектив ставив перед собою головне завдання ознайомити загал тогочасного жіноцтва з правами, які прислугують всім мешканцям Української Республіки”. Згодом тематика публікацій значно розширилася. Одним із своїх завдань “Наша мета” вважала допомогу пораненим та полоненим українцям.

На початку 1920 р. “Наша мета” стала виданням для “жінок пролетаріату і тих, хто хоче змінити лад”, на перше місце висувається класова солідарність, а вже потім - статева. Протримавшись до липня 1920 р. часопис припинив своє існування. До причин занепаду “Нашої мети”, окрім важкого економічного становища, можна віднести і загострення тодішньої національно-політичної ситуації.

Зовсім іншою у цей період (середина ХІХ ст. - 1920 р. ) була ситуація з жіночими періодичними виданнями на Наддніпрянській Україні, яка була у складі Російської імперії. Тут до 1905 року національні періодичні видання були забороненими, звісно, включаючи в себе і жіночі журнали.

Після 1905 р. , коли на повний голос заговорила українська преса, по суті, жоден часопис в межах Російської імперії не залишився байдужим до