Читать курсовая по сельскому хозяйству: "Дослідження динаміки вмісту гумусу у ґрунтах СТОВ Агрофірма "Україна"" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Втрата органічної речовини при сільськогосподарському використанні ґрунтів є показником нераціонального землеробства, коли не виконується одна з двох головних цілей систем землеробства - підвищення родючості ґрунту.

Крім гумусу, важливими агрохімічними показниками родючості ґрунтів є вміст фосфору і калію. Фосфор належить до найважливіших елементів живлення і відіграє визначну роль у процесах, які забезпечують ріст і розвиток рослин.

Протягом останніх 10-15 років урожай забезпечував резерв так званих залишкових фосфатів добрив, який деякою мірою склався завдяки позитивному балансу фосфору в землеробстві протягом 70-90-х років. Але зараз цей резерв поступово вичерпується і для покращення фосфатного режиму треба звернути увагу на збільшення обсягів застосування органічних та фосфоровмісних мінеральних добрив.

Калій у ґрунті знаходиться у складі не тільки мінералів, а й органічних речовин, зокрема, він міститься в рештках рослинного, тваринного та мікробіологічного походження. Сільськогосподарські рослини потребують калію у великій кількості. Ґрунти області можна віднести до забезпечених калієм, і калійний режим ґрунтів більш сприятливий, ніж фосфорний. Але практично відсутнє застосування калійних добрив, і значне розширення площ посівів культур високого виносу калію сприяє поступовому зниженню калійного фонду ґрунтів.

Мета роботи:

· Дослідження динаміки вмісту гумусу у ґрунтах СТОВ агрофірми «Україна» за тривалий період з1961року по 2009 рік.

Завдання:

· Оцінити гумусовий стан господарства у 1961,1970, 2005 та 2009 роках.

· Оцінити особливі зміни вмісту гумусу на різних типах ґрунтів.

· Провести просторовий аналіз зміни вмісту гумусу на конкретних ділянках.

· Опанування методів аналізу гумусового стану ґрунтів даного господарства.

Об’єкт дослідження:

· землі СТОВ агрофірми «Україна». РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 1.1 Короткий огляд історії вивчення ґрунту Датою народження ґрунтознавства вважається 10 грудня 1883 p., коли вперше сформульовані теоретичні концепції цієї науки В.В.Докучаєвим у праці "Російський чорнозем"[1].

Наукове вивчення ґрунтів почалося в кінці 18 ст. На рубежі 18 і 19 вв. (століття) у Німеччині з'явилася гумусова теорія живлення рослин, запропонована А. Теером, яка посприяла дослідженням перегною. У 40-х рр. 19 ст її змінила теорія мінерального живлення рослин Ю. Лібіха, що сприяла розширенню хімічних досліджень ґрунту і виникненню агрогеологічного напряму в Ґ., який (німецькі учені Ф. Фаллу, Ф. Ріхтгофен і ін. в кінці 19 ст.) розглядав ґрунт лише як геологічне утворення, продукт вивітрювання, незважаючи на біологічні процеси в ньому. Тому ця теорія не могла дати правильного уявлення про ґрунт, хоча в розробці окремих питань Ґрунтознавства (вивчення мінералогічного, хімічного та гранулометричного складу)

Похожие работы