Читать реферат по логике: "Практичні поради полемісту" Страница 1

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

Реферат на тему:

Практичні поради полемісту

Київ 2016

З'ясувавши сутність та основні види суперечки, можна зробити відповідні висновки, наприклад у формі порад полемісту (пропоненту й опоненту)

Не варто сперечатися без особливої на те потреби. Недарма кажуть: "Говори мало, слухай багато, а думай ще більше". Проте без суперечок не обійтись, оскільки вони є важливим способом досягнення взаєморозуміння між людьми. В певному розумінні суперечки мають навіть об'єктивний характер. Бажання уникнути суперечок, якими б гарними лозунгами воно не прикривалося, не тільки невиправдане, а й неможливе. Кожному з нас доводиться захищати свої погляди та інтереси, а також інтереси інших людей.

Громадська думка засуджує пасивну життєву позицію людей, які керуються принципами "Моя хата скраю - я нічого не знаю!" або "Нехай буде гречка, аби не суперечка!".

Щоправда, і постійну спрямованість людини на суперечку, конфронтацію теж вважають негативною рисою. Якщо немає важливої й чітко сформульованої мети, вести суперечку нераціонально. Проте нерідко трапляється, що принципово важливі питання неможливо розв'язати без суперечки.

Необхідною умовою ефективного ведення суперечте п є чітке визначення її предмета і узгодження точок зору учасників стосовно цього предмета. Формулювання тез, які обґрунтовують чи спростовують учасники суперечки, значною мірою залежить від їх розуміння предмета суперечки. Треба всіляко уникати безпредметних суперечок. В іншому разі доведеться "товкти воду в ступі".

У процесі суперечки не можна втрачати її предмет (і дозволяти опоненту відволікатися від обговорюваної теми). Зрозуміло, що в ході суперечки її предмет уточнюється, конкретизується (і в цьому розумінні змінюється), проте загалом, у принципі, він повинен залишатися тим самим. Інакше "один буде говорити про Хому, а другий - про Ярему". Щоб уникнути такої помилки, треба керуватися правилами доведення стосовно тези: теза має бути ясною за змістом і чіткою за обсягом; залишатися незмінною (і не підмінюватися) в ході доведення. До того ж тезою може бути лише таке положення, яке справді потребує обґрунтування. "Для чого... обдумувати обдумане, - писав Л. Толстой. - Бери готове й іди далі. В цьому сила людства".

Встановивши предмет суперечки, треба визначити її мету: загальну (це суперечка заради істини, переконання, перемоги чи суперечка без мети - "суперечка заради суперечки") і конкретну, точніше - ціль, яку ви безпосередньо ставите перед собою. Треба пам'ятати, що з'ясування мети суперечки часто суттєво впливає на її перебіг, засоби ведення тощо.

Ідеальним видом є суперечка заради істини, і наука рекомендує саме таку форму спілкування і пізнання. Однак людям не заборониш вдаватися й до інших її видів.

Суперечка передбачає певну спільність вихідних позицій сторін, яку називають базисом. Без спільних передумов, однакового ставлення до відповідних вихідних, базових положень суперечка приречена на невдачу, оскільки це буде "суперечка глухих" або людей, які вдаються до різних систем відліку, і може виникнути ситуація, аналогічна до тієї, що виражається в запитанні "Що більше - кілограм чи метр?".

Ось чому, з'ясувавши (для себе) мету суперечки, треба уточнити (з


Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы