Читать реферат по истории экономики, экономических учений: "Критика класичної школи: основні напрямки"

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

Реферат на тему:

Критика класичної школи: основні напрямки

Київ 2016

Соціально-економічне вчення утопічного соціалізму. Дрібнобуржуазна критика економічних основ капіталізму. Економічні ідеї історичної школи в Німеччині

Класична школа політичної економії тривалий час утримувала провідні позиції в економічній науці, але це не виключало можливості існування відмінних думок і поглядів.

Початок XIX ст. став періодом не тільки розвитку економічної класики, а й появи нових течій і напрямків економічної науки, представники яких гостро критикували основні теоретичні положення класиків, пропонували інші шляхи й методи вирішення нагальних економічних проблем.

Серед таких напрямків розрізняють:

    утопічний соціалізм; дрібнобуржуазну критику капіталізму (відому під назвами економічного романтизму, реформізму, анархізму); історичну школу в Німеччині, започатковану Ф. Лістом.

Соціалісти-утопісти А. Сен-Сімон і Ш. Фур'є у Франції та Р. Оуен в Англії виступили з викривальною критикою капіталізму, указавши на історично обмежений характер капіталістичних відносин. Ідеальний суспільний устрій вони називали по-різному: так, А. Сен-Сімон іменував його індустріалізмом, Ш. Фур'є — гармонією, Р. Оуен — комунізмом.

Соціалісти-утопісти не бачили радикальних шляхів переходу до суспільства соціальної справедливості, а своїм завданням вважали розвиток свідомості та пропаганду своїх ідей. Утопічний соціалізм відзначав протилежність класових інтересів, але заперечував політичну боротьбу й революцію, прагнучи перетворення суспільних відносин мирним, еволюційним, компромісним шляхом.

Анрі Сен-Сімон (1760—1825) проголосив освіту рушійною силою розвитку суспільства. Ідеї класичної політекономії про природний порядок він протиставив ідею розвитку. На думку вченого, економічні фактори, такі як діяльність людей у виробництві, форми власності, мають в історичному процесі велике значення. Він розрізняв такі епохи: ранній період, рабство, середньовіччя, сучасний період і золотий вік.

Концепція суспільного розвитку А. Сен-Сімона була ідеалістичною, тому що в основу його було покладено науку, розум, ідею. Проте в "надрах" його ідеалізму є й деякі матеріалістичні положення, наприклад: "Встановлення власності — суть, саме цей інститут є основою суспільної будівлі... Закон, який встановлює владу й форму правління, не має такого значення й такого впливу на добробут націй, як закон, який встановлює власність, регулює користування нею".

Майбутнє суспільство А. Сен-Сімон називав індустріальною системою, яка розвиватиметься на базі великого промислового виробництва. Промисловість має розвиватися за певним планом; управління нею здійснюватиметься з єдиного центру.

Плани розвитку промислового виробництва й розподілу продукції складатимуть вчені; промислові капіталісти, які мають багатий досвід, організовуватимуть управління, робітники працюватимуть. В індустріальній системі А. Сен-Сімон обстоював збереження капіталістичної власності, виступаючи проти землевласників і лихварів. Він хотів, щоб капіталісти працювали як організатори виробництва, але не мали жодної влади й перетворилися з капіталістів-власників на капіталістів-трудівників.

У програмі А. Сен-Сімона разом з плановим веденням господарства центральне місце посідає принцип обов'язковості праці для всіх. На його думку, дії держави мають бути спрямовані на розвиток науки, мистецтва, промисловості, нової релігії. Пропагуванням учення А. Сен-Сімона займалися його послідовники, які на відміну від учителя категорично були проти приватної власності, пропонували скасувати право успадкування.

Ідеї французького соціаліста-утопіста Шарля Фур'є (1772—1837) були викладені в його праці "Новий господарський суспільний світ" (1829), де зазначено, що суспільство у своєму розвитку пройшло стадії дикості, патріархату, варварства й цивілізації, причому в кожній стадії можна виокремити періоди дитинства, зростання, занепаду й старіння. Період зародження капіталізму визнавався початком цивілізації.

На думку Ш. Фур'є, з розвитком великої промисловості буде досягнуто такого рівня виробництва, який забезпечить перехід від цивілізації до гармонії. Перехід до нового суспільного устрою він ставив у залежність від усвідомлення всіма людьми його необхідності. У творах Ш. Фур'є значне місце приділено критиці капіталізму, а особливо капіталістичної торгівлі, спекуляції, економічних криз, анархії виробництва, бідності трудящих мас. Кризи капіталістичного виробництва він прямо називав лихом від достатку.

Аналізуючи економічні процеси цивілізації, Ш. Фур'є передбачав заміну вільної конкуренції монополіями. Він навіть запропонував власну класифікацію монополій, визначивши такі їх види: колоніальна, кооперативна, або монополія замкнених об'єднань, казенна, або державне управління.

Справедливе суспільство, за планом Ш. Фур'є, складатиметься з асоціацій виробників (фаланг), утворених без примусу, і стане безкласовим і гармонійним. Землеробство відіграватиме вирішальну роль, буде основою ладу, а промисловість задовольнятиме його потребам. Продуктивність вільної праці асоційованих працівників значно зросте завдяки появі такого стимулу, як творче змагання працівників колективу.

Роберт Оуен (1771—1858) — представник англійського утопічного соціалізму — був радикальнішим від Ш. Фур'є та А. Сен-Сімона завдяки повному запереченню приватної власності. Соціальна програма Р. Оуена відрізнялася практичною спрямованістю. Він висунув цілий перелік пропозицій щодо поліпшення умов праці й побуту робітників, розробив англійське фабричне законодавство в частині обмеження робочого дня та заборони нічної праці жінок і дітей.

На думку Р. Оуена, держава повинна охороняти інтереси трудящих. У своїх теоретичних побудовах він спирався на трудову теорію вартості Д. Рікардо. Висновок Р. Оуена був такий: продукт праці має належати тим, хто його виробляє. У сучасному капіталізмі він бачив суперечності між працею та капіталом, зростанням виробництва та зменшенням споживання. Він пропонував знищити гроші як штучну міру вартості та запровадити еквівалент трудових витрат — "робочі гроші".

Р. Оуен спробував реалізувати цей проект, організувавши "базар справедливого обміну", який швидко затоварювався неходовими продуктами, а за квитанціями отримувалися ті товари, які можна було вигідно продати на ринку.

Р. Оуен вірив, що на зміну капіталізму прийде нове суспільство, яке він називав комунізмом і створення якого пов'язував з прийняттям розумних законів та освітою населення. Комунізм, за визначенням Р. Оуена, є виразом абсолютної істини та справедливості. Первісною ланкою комунізму, який базується на суспільній власності, має стати кооперативна община. Проте всі кооперації, які Р. Оуен створював в Англії та США, розпадались і перетворювались на капіталістичні колективні підприємства.

Ідеї А. Сен-Сімона, Ш. Фур'є та Р. Оуена — економістів, філософів, соціальних реформаторів XIX ст. — набули поширення та мали суттєвий вплив на наступну соціально-економічну думку багатьох країн, стали витоком марксизму, соціал-демократизму, соціально-інституціонального напрямку, теорії індустріального суспільства.

На початку XIX ст. почалося формування дрібнобуржуазного напрямку в економічній думці Західної Європи. Як зазначалося, засновником цього напрямку став С. Сісмонді, погляди якого об'єднали як наукові ідеї класичної школи, так і дрібнобуржуазний романтизм. У розвитку соціально-економічних поглядів С. Сісмонді можна виокремити два періоди. Спочатку він був смітіанцем: пропагував ідеї А. Сміта, виступав за свободу конкуренції та вільну гру інтересів.

Але у головній своїй праці "Нові начала політичної економії" (1819) С. Сісмонді вимагав не економічної свободи, а державного втручання, спрямованого на повернення до дрібного товарного виробництва, цехової організації ремісників і патріархального сільського господарства. Критикуючи капіталізм з позицій дрібного буржуа, він уперше розглянув проблему суперечностей капіталізму та його соціальних наслідків і цим суттєво доповнив учення класиків. С. Сісмонді дав нове


  • 1
  • 2

  • Похожие работы

     
    Тема: Критика НЛП
    Предмет/Тип: Психология (Реферат)
     
    Тема: Критика НЛП
    Предмет/Тип: Психология (Реферат)
     
    Тема: Критика или псевдокритика?
    Предмет/Тип: Психология (Доклад)
     
    Тема: Критика морали
    Предмет/Тип: Философия (Доклад)
     
    Тема: Архетипна критика
    Предмет/Тип: Лингвистика, филология, языкознание (Реферат)