Читать реферат по религиоведению: "Історія Студійського чернецтва" Страница 1

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

Реферат на тему:

Історія Студійського чернецтва

Київ 2016

У рефераті подано відомості про історію та сьогодення Студійського чернецтва

Переносячи осідок УГКЦ до столиці України, Патріарх Любомир Гузар поклав на ченців Студійського уставу завдання організувати літургійне життя в каплиці біля будови Патріаршого собору. В березні цього року ієромонах Василій та двоє ченців переїхали до Києва, де владика Василій Медвіт посвятив каплицю. Так при Патріаршому соборі розпочалося молитовне життя.

"Ми відразу ж відчули свою потрібність, - розповідає ієромонах Василій. - З перших днів на богослужіння почали приходити люди, які казали, що вже давно очікували приїзду монахів. У Києві дуже мало знають про нашу Церкву або ж мають перекручену інформацію. Часто її сприймають як римо-католицьку. Люди дивуються, що ми молимося, як православні, так само складаємо пальці, коли робимо знак хреста. У столиці активно діють новітні християнські рухи, різні секти. Є люди, які перебували в них, але, прийшовши до нас, відчули, що тут є своє, рідне, - і залишились".

Митрополит Андрій Шептицький, відновлюючи 100 років тому студійське чернецтво у нашій Церкві, поклав на нього вкрай важливе завдання: віднаходити, впроваджувати і плекати прадавню східну традицію чернечого життя, щоб тим самим прислужитися великій справі єдності Церков.

У 1978 році Блаженніший Патріарх Йосиф Сліпий у своєму посланні з нагоди благословення ієромонаха Любомира Гузара на архімандрита студійських ченців поза Україною писав: "Було би великою благодаттю для наших поселень, якби в кожній єпархії вдалося розвинути хоч один монастир Студійського уставу.

Такі монастирі були б виразом злуки наших поодиноких єпархій та екзархатів з матірною Церквою не тільки в її сучасності, але також і в її будучності. Зрештою, монастирі повинні також лучити нашу сучасність зі славним минулим. Наше минуле мусить далі жити як дійсне, живе і творче передання. Наша традиція, зокрема її Літургія, це не музейна вартість, але велика, живуча та життєдайна сила. Вдержати її чинною - це також одне зі завдань українських студійських монахів".

Сьогодні ми стаємо свідками того, як східне студійське чернецтво повертається до Києва, до своїх витоків, щоб служити поєднанню всіх у єдиній Христовій Церкві.

Історія

Саме у Києві в XI ст. преподобний Теодозій Печерський запровадив у своєму монастирі Студійський устав монашого життя, запозичивши його з константинопольського монастиря "Студіон". Невдовзі цей устав поширився по всіх монастирях Київської Русі.

У 1617 р. всі греко-католицькі монастирі об’єдналися в єдиний чин св. Василія Великого на зразок монаших конгрегацій у Римо-Католицькій Церкві. За різних історичних обставин та культурних впливів цей чин, як, зрештою, і ціла наша Церква, почав зазнавати щоразу більшої латинізації.

Зауваживши небезпеку втрати нашою Церквою своєї ідентичності, митрополит Андрій Шептицький вирішує відродити давнє студійське чернецтво. У 1898 році відбулися облечини перших трьох іноків-студитів, а невдовзі постав студійський монастир - Скнилівська Лавра преп. Антонія Печерського. У 1919 році митрополит Андрій передає Унівську резиденцію галицьких митрополитів - колишній старовинний