Читать реферат по истории экономики, экономических учений: "Економічні реформи 18 століття у Росії та Україні" Страница 3

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

повністю ліквідувати інститут гетьманства. Другий Малоросійський Колегіум було створено в 1764 році. Його завданням була повна ліквідація прав автономії, якими ще користувався Лівобережний Гетьманат. Наступ царату на залишки української автономії вступив у кінцеву фазу в 1770-1780 рр. Вже в 1765 р. Катерина ІІ наказала розпустити козацьку армію Слобожанщини, де було організовано Слобідську провінцію, пізніше включену до складу Харківського намісництва.

Маніфест від 3 серпня 1775 р. проголошував ліквідацію Запорізької Січі. Соціально-політична система гетьманської України також зазнала фундаментальних змін. На початку 1780 рр. її територію було поділено на регіони, якими управляли генерал-губернатори. Водночас було відмінено традиційну судову систему. Дію "кодексу честі" в 1785 р. було розповсюджено також на Лівобережну Україну. Невдовзі було встановлено загальноімперські адміністративну систему, стандарти та правила. По суті було зруйновано всі органи та інститути української державної системи.

На кінець століття Україна втратила не лише політичну, але й економічну незалежність в результаті економічної політики російської монархії. Посилилася політична та економічна залежність від російської держави, а Гетьманат втратив оригінальність своєї системи. Кріпацтво було законодавчо закріплене на Лівобережній та Слобідській Україні в 1783 році. Цей процес відбувався значно швидше на Південній Україні, яка наприкінці 18 століття була густонаселеною. До 1796 р. кріпацтво було впроваджено російським урядом і тут.

Порушення територіальної цілісності України наприкінці 17 століття в значній мірі визначило певні особливості соціального, політичного та економічного розвитку протягом наступних десятиліть в двох основних регіонах: лівобережній Україні та Слобожанщині та західноукраїнських землях.

Майже до кінця 13 століття Лівобережжя було частиною Речі Посполитої. Здобутки Визвольної війни 17 століття поступово були відмінені та встановився передвоєнний режим. Однак певні елементи державотворчих традицій залишалися важливим явищем соціально-політичного життя країни. На початку 18 ст. на правобережній Україні існували козацькі загони. В регіоні існували великі села, що активно розвивали економічну діяльність. Нажаль, міжнародна ситуація складалася не на користь правобережного козацтва. Невдовзі Польща встановила свою владу на всьому Правобережжі.

Такою ж була ситуація у Східній Галичині, в межах якої діяла королівська влада. Польська шляхта володіла значними маєтками, до складу яких входили сотні міст та селищ. Лише міста (Кам’янець-Подільський та Львів) мали право на самоврядування. В західноукраїнських регіонах було впроваджено Унію. На початку 18 ст. уніатство розповсюдилося на Львівський та Луцький єпископати, а також інші приходи. Серед інших українських земель Транскарпаття залишалося частиною Угорщини, Північна Буковина знаходилася під владою Молдавського князівства, яке було васалом Туреччини. На цих територіях діяли юридичні та зовнішньополітичні правила інших держав.

Наприкінці 18 ст. у політичній ситуації на західній Україні сталися значні зміни. Падіння та розподіл Речі Посполитої відзначило новий переподіл Галичини, Транскарпаття та Північної Буковини. В результаті першої кризи Польщі


Интересная статья: Основы написания курсовой работы