Читать реферат по истории экономики, экономических учений: "Економічні реформи 18 століття у Росії та Україні" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Після поразки шведської армії під Полтавою в червні 1709 р. та капітуляції Карла ХІІ з союзниками, наступ царату на автономію гетьманської держави пішов набагато швидше. Найвищі керівні посади в гетьманській адміністрації були віддані прихильникам Петра І. Спочатку в Україні з’явилися російські землевласники (оскільки вони були найближчими соратниками російського імператора у війні), потім сформувався середній клас. В 1709 р. було знищено Запорізьку Січ. Тисячі козаків переселилися до Туреччини в пошуках притулку.

Уряд Петра І планомірно винищував всі спогади про українську державну систему, цілеспрямовано знижував добробут українського народу та руйнував економічний потенціал України. Під час виборів І. Скоропадського (1708) Петро І відмовився підписати традиційну угоду між Росією та Україною. Новий Гетьман був практично позбавлений права на прийняття незалежних рішень. Наступним кроком в обмеженні прав української автономії стало створення Першого Малоросійського колегіуму (1772), який став головним управлінським органом Гетьманату.

Заходи з поступового знищення місцевого козацького самоврядування також вживалися на Слобідській Україні. Така політика Петра І не могла не привести до виникнення опору національної еліти, серед якої ще жили ідеї української незалежності. Ці ідеї були в основному висловлені в Конституції П. Орлика, яка узагальнила попередній досвід українського державотворення та окреслила майбутні шляхи його розвитку. В середині 1720 рр. П. Полуботок (1660-1724), призначений Гетьманом, виступав на захист національної державної системи України.

Однак його плани не були підтримані деморалізованим суспільством, яке роздирали соціальні конфлікти.

За наступників Петра І відносна свідомість щодо стосунків між російською монархією та Україною змінилася на посилення тенденцій до об’єднання. Малоросійський Колегіум було відмінено за Петра І. В 1727 р. українці отримали дозвіл обрати нового Гетьмана. Ним став Д. Апостол (1654-1734), полковник з Миргороду. Під час гетьманства йому вдалося здійснити певні реформи, вдосконалити правову систему, забезпечити повернення козаків до Гетьманату та заснувати Нову Січ.

Але вся діяльність Гетьмана була під контролем царату. Він був позбавлений права ведення зовнішньої політики та підпорядковувався російському генеральному маршалу. Також істотно обмежувалися економічні та юридичні прерогативи гетьманської влади. Царський уряд почав втручатися в українські справи, що сприяло поширенню серед козацьких офіцерів хвилі протесту за відродження гетьманства.

Останнім Гетьманом було обрано в 1750 р. К. Розумовського (1728 – 1803). Він реорганізував козацьку армію, здійснив реформи судової системи, впровадив практику нарад козацьких офіцерів. Він також намагався провадити незалежну зовнішню політику, виступав за переведення українських справ з Сенату до Колегіуму з зовнішніх справ, намагався звільнити українців від участі у військових діях за межами української території.

Однак Катерина ІІ, стурбована зростанням впливу Розумовського, вирішила

Похожие работы