Читать курсовая по сельскому хозяйству: "Хвороби зернобобових культур" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Зернобобові культури й багаторічні трави уражуються багатьма грибними, бактеріальними та вірусними хворобами. Багато з них мають подібні ознаки. Тому,щоб уникнути повторення загальних особливостей аналогічних захворювань, їх краще розглядати по типах ураження або збудниках, відмічаючи при цьому специфіку хвороб на тій чи іншій культурі.

Ці культури уражуються хворобами протягом усього періоду вегетації. До найбільш шкідливих належать: аскохітоз, кореневі гнилі, переноспороз, борошниста роса, сіра гниль. В окремі роки має місце поширення бактеріоз, мозаїка та іржа. Джерелом інфекції багатьох хвороб є хворе насіння, заражений ґрунт та післязбиральні рослинні рештки.

У даній роботі розглянуті хвороби гороху та сої,симптоми яких можна спостерігати і на інших культурах родини зернобобових.

Тема курсової роботи актуальна для майбутнього фахівця з виконання авіаційних робіт і послуг для отримання необхідної інформації для створення оптимальних технологічних передумов виробництва сільськогосподарської продукції. Студенти даної спеціальності повинні знати хоч мінімальні ази дисципліни для свідомого і кваліфікованого вивчення споріднених дисциплін, які формують фахову підготовку спеціалістів.

горох соя хвороба інфекція Розділ 1. Хвороби гороху 1.1 Загальна характеристика гороху

Рис. 1.1. Горох Серед зернових бобових культур, які вирощують в СНД, горох (рис.1.1) займає найбільші посівні площі - до 5 млн. га, що становить близько 30 % світової площі. Таке велике поширення гороху пояснюється його високою середньою врожайністю та цінними продовольчими й кормовими якостями.

Зерно гороху містить від 16 до 36 % білка, до 54 % вуглеводів, 1,6 % жиру, понад 3 % зольних речовин.

Зелене недозріле насіння гороху («зелений горошок»), а також недозрілі плоди овочевих сортів мають промислово-сировинне значення. Його, зокрема, широко використовують у консервній промисловості. Насіння зеленого гороху містить значну кількість вітамінів А, В1, В2, С, мінеральних речовин і є цінним дієтичним продуктом харчування.

Тваринам згодовують зелену масу, сіно, а також солому гороху,кормова поживність яких,завдяки підвищеному вмісту білка,значно вища,ніж злакових культур.

Морфологічні та екологічні особливості. Горох (Pisum L.) має кілька видів, з яких найпоширеніші: поліморфний (P. sativum L.) і культурний посівний.

У гороху посівного білі квітки, зелене листя, кулясте та гладеньке, інколи зморшкувате насіння однотонного забарвлення (біле, зелене, рожеве) та світлі (рідко темні) рубчики (рис.1). Маса 1000 насіння становить 150 - 300 г. Цей підвид найпоширеніший у культурі.

Горох невибагливий до тепла. Насіння його починає проростати, коли ґрунт прогріється всього до 1 - 2 °С, а сходи добре витримують короткочасні заморозки до - 5-7 °С. Найсприятливішою температурою для гороху у період вегетації є 15 - 18 °С. Проте в період наливання і дозрівання зерна для гороху потрібна дещо вища температура (близько +25 °С).

До вологи горох вибагливий починаючи з проростання: насіння бубнявіє при поглинанні до 115 % води від власної сухої маси. Найвищі врожаї формує у районах з річною кількістю опадів 450

Похожие работы