Читать реферат по строительству: "Архітектура України 1920-30-х років" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Найактивнішим у пропаганді своїх теоретичних постулатів було ОСА, що видавало журнал "Современная архитектура" і стояло на позиціях конструктивізму. Все, що не відповідало поглядам цього об’єднання, безжально відкидалось. Але водночас треба констатувати, що програмна декларація цього об’єднання закладала в основу своєї діяльності прогресивні тенденції - широке використання досягнень світової та вітчизняної будівельної техніки, творчі пошуки нових архітектурних форм та створення нових типів споруд, викликаних до життя соціально-економічними умовами, здійснення ідеологічного впливу на формування естетичних ідеалів суспільства й форми використання або, краще сказати, форми сприйнята архітектурної спадщини. Вітчизняні конструктивісти, на відміну від зарубіжних, про декларували врахування в архітектурній творчості національно-побутових, кліматичних та економічних передумов розвитку архітектури. Ця програма конструктивістів, їх новаторський підхід до вирішення функціональних проблем і ставлення до наукової розробки питань побуту привернули увагу не лише професіоналів, а й широких кіл громадськості.

Слід наголосити, що саме конструктивізм дав змогу створити в Україні споруди. які увійшли до скарбниці світового зодчества, чому сприяли перш за все численні архітектурні конкурси. Саме творче змагання професіоналів породжувало твори, що вражають досконалістю форми і змісту. До найвідоміших конструктивістів належать І. Малозьомов, О. Вербицький, Г. Яновицький, Г. Шведсько-Винецький, І. Мілініс, О. Молокін, Я. Штейнберг, а також росіянин О. Дмитрієв. майже вся творчість якого пов’язана з Україною.

Менш активними в пропаганді своїх творчих позицій, але послідовними в реальному проектуванні та будівництві були зодчі, котрі продовжувані використовувати в своїх творах форми класики. Це харків’яни В. Естрович і О. Бекетов. кияни П. Альошин. В. Риков, львів’яни 1. Бапенський та Є. Червинський, дніпро-петровці О. Красносельський та В. Самодрига.

Третій напрям у стилістичній спрямованості архітектури представлений майстрами, котрі займалися пошуками національної своєрідності в сучасній їм архітектурі. Одні надихалися формами дерев’яного зодчества, інші - українського бароко. У 1920-х роках посилюється інтерес до відродження в архітектурі національно своєрідних форм з боку нового покоління архітекторів - Д. Дяченка, М. Даміловського, В. Троненка, Ю. Мазуленка та ін. Цей напрям залишив після себе відомі твори, але саме його в наступні роки рішуче засудили більшовицькі ідеологи, і майже всіх зодчих, котрі у своїй творчості спиралися на використання національної спадщини, було репресовано. Містобудування Найпривабливішою в архітектурі на початку XX ст. була ідея англійського архітектора Е. Говарда, котрий запропонував людству будувати "міста-сади" - різновид ідеального міста, заснованого на гуманістичних принципах тісного співіснування людини і природи. Е. Говард оптимальним вважав місто з кількістю населення 20 тис. мешканців. Разом з ідеями Е. Говарда розвитку міст Європи сприяв й інший, діаметрально протилежний концептуальний проект

Похожие работы