Читать курсовая по туризму: "Застосування подієвого маркетингу для розвитку туризму" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Значний внесок у теоретичні та практичні дослідження основ туризму зробили такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як І.Т. Балабанов В.В., Богалдин-Малих, А.М. Виноградська, С.П. Гаврилюк, А.П. Дурович, В.К. Євдокименко, О.С.Запєсоцькогий, Д.К. Ісаєв, В.О. Квартальнов, О.О. Любіцева, Т.І Ткаченко, І.М. Школа та ін.

Питання маркетингу дестинацій як відносно нового підрозділу маркетингу й туристики на теренах СНД висвітлено в праці таких науковців, як І.В. Зорін, О.І. Зорін, О.Ф. Горохов, Л.Г. Кирьянова, Ю.Ю. Леонтьєва, С.М. Сапелко, Т.О. Себекіна, Т.І. Ткаченко, О.І. Тарасенок та ін

Метою даної курсової роботи є дослідження подієвого маркетингу туристичних дестинацій.

Для досягнення мети потрібно виконати наступні завдання:

визначити поняття туристичної дестинації;

розглянути управління об’єктами туристичної дестинації;

дослідити подієвий туризм як історико-культурне явище;

розглянути маркетинг туристичних дестинацій

розглянути просування території задопомогою взаємодії подієвого маркетингу та подієвого туризму;

дослідити формування іміджу регіону як івентивної туристичної дестинації.

Об'єктом курсової роботи є туристичні дестинації України.

Предметом дослідження є подієвий маркетинг.

Структура курсової роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел. Розділ 1. Теоретико-методичні підходи до визначення сутності туристичних дестинацій .1 Поняття туристичної дестинації Поняття «дестинація» в перекладі з англійської мови (англ. destination) означає «місце призначення» або «мета подорожі» [7, с. 151], що, у свою чергу, походить від латинського destino - «призначення, місцезнаходження» [8, с. 68]. Сучасний Оксфордський туристичний словник тлумачить це поняття як «країни, регіони, міста та інші території, які приваблюють туристів, є головними місцями локалізації туристичної діяльності, потоків туристів та їх витрат; місця максимальної концентрації визначних туристичних пам’яток, засобів розміщення, харчування, розваг, інших послуг та економічного, соціального і фізичного впливу туризму» [9, с. 165].

Вперше туристична дестинація як визначальна компонента системи туризму була розглянута Н. Лейпером у 1979 р. та ідентифікувалася як «певна географічна територія, що є привабливою для мандрівників» [6, с. 52].

У 70-х роках XX ст., керуючись загальною теорією систем, датський вчений Н. Лейпер розробив модель системи туризму, компонентами якої визначив туристів, географічні елементи і туристичну індустрію [6]. Туристи, як суб’єкти зазначеної системи, усвідомлюючи потребу у здійсненні подорожі, формують попит на туристичні послуги та необхідність функціонування всієї туристичної системи. Створення туристичної інфраструктури має максимально задовольняти наявні потреби туристів шляхом пропозиції послуг переміщення, розміщення, харчування, розваг та ін. Географічні елементи представлені:

регіоном, в якому формується попит на туристичний продукт, який є місцем початку й закінчення подорожі, де відбуваються основні маркетингові процеси стимулювання попиту;

транзитним регіоном, який відвідується туристом, коли місце проживання вже залишено, але до обраної дестинації

Похожие работы