Читать реферат по макроэкономике: "Капітал: різновидність, форми. Реальний і фіктивний капітал" Страница 5

(Назад) (Cкачать работу)

Розвинуте капіталістичне виробництво не може обійтись без торгівлі. Її найчастіше використовує торговий капітал. Торговий капітал – це відособлена товарна форма промислового капіталу. Він виконує дві функції – реалізує вироблені товари і втілену в них додаткову вартість і постачає капіталістів виробництва засобами виробництва. Функціонуючий торговий капітал прибирає дві форми – форму циркулюючого капіталу і форму витрат обігу. Циркулюючий капітал – капітал, що авансується на придбання товарів для продажу. Після реалізації товарів він повертається і знову використовується на придбання нової партії товарів для продажу.

Витрати обігу – це безповоротні затрати торгового капіталу. Вони поділяються на дві частини – на чисті і додаткові витрати обігу.

Чисті витрати обігу – затрати торгового капіталу, пов’язані з перетворенням товарної форми в грошову і навпаки, тобто власне з реалізацією чи придбанням товарів.

Додаткові витрати обігу пов’язані з продовженням процесу виробництва товарів у сферу обігу. Це – затрати на транспортування товарів, на їх розфасовку, пакування, збереження товарного знаку.

Додаткові витрати обігу відшкодовуються за рахунок збільшення вартості товару, чисті – за рахунок додаткової вартості. В сфері торгівлі додаткова вартість не виробляється, тому немає власного джерела прибутку. Та торговий капітал має приносити прибуток. Його джерелом є додаткова вартість, якою поступається капіталіст виробництва на користь торгового капіталіста.

На капітал отримують прибуток у формі проценту і промислового, і торгового прибутків. Однак грошовий капітал не просто одна з функцій форм. Це не лише сума грошей, що використовується у виробництві. А як загальна форма всього дійсного капіталу. Тобто грошовий капітал позбавлений предметності. Він виступає в найбільш абстрактній функціональній формі. Грошовий капітал сам по собі не бере участі у виробництві, але є засобом для придбання виробничих ресурсів і для забезпечення виробничого процесу.

Ціною фактору грошового капіталу є процент, що заохочує власників заощаджень надавати гроші в кредит, замість того, щоб їх зберігати у вигляді готівки. Він сигналізує, в яку суму обійдеться кредит.

Стосовно джерела проценту є різні погляди.

Класична теорія розглядає процент як ціну капіталу взятого в кредит. Неокласики тлумачать позичковий процент як плату за жертву (за розтавання з грошовим капіталом), тобто процент є результатом більщ високої оцінки поточних потреб, ніж майбутніх.

Неокласики розглядають процент, як психологічний чинник, як різниця між теперішніми і майбутніми благами.

Процент – ціна грошового капіталу, як одиниця його власника. Розмір проценту виступає у вигляді процентної ставки – це відносна величина процента – платежів, яка оплачується покупцем – підприємцем продавцю – власнику за надані гроші.

Кульмінативним виразом процента є ставка або норма процента.

Сума річного доходу на позичений капітал

Норма процента =*100%

Сума капіталу наданого в кредит Норма процента знаходиться в певній залежності від норми прибутку. У нормальних умовах середня норма прибутку є максимальною межею норми проценту. На

Похожие работы