Читать резюме / рецензия по литературе: "Володимир Нагорняк "Вишня на болоті"" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Нехтування глибинно-історичними менталітетами (провідниками котрих є, насамперед, національні письменники) відчужує основи країни - культурні, ідеологічні, та,врешті-решт, і економічні також. Вакуум суспільної думки заповнюється відверто-заробітчанськими шоу-вторинностями, показовими, шароварними аборигенствами, чи незавуальованою „колінопреклоненною” репродукцією чужого на затоптуванні рідного. Таким чином, єдине державне інформаційне поле заростає лободою відчуження, ростить з наших дітей копійчаних безбатченків, з нас - незабутніх „гвинтиків системи”, та й саме затято репродуктується і котиться в єдиномисліє. Ось така вона, українська демократія! Не розпорошуючись, подаю цитатами суть того, що хотів сказати людству своїми поезією,прозою, драматургією та идаропною журналістикою впродовж усього свого життя; підкреслити неодноплощинність та невивчену силу алогічного поетичного мислення. Вірю в розуміння та послідовників.

Їм і присвячую свою крапку у передмові:

„Завдяки й моєму світлу,

На свою виходиш стежку;

На свою; я - слід для тебе;

Будь собою, рідним будь!”

«Вишня на болоті»

нагорняк ідоропна поема

Розділ 1: БУТАФОРІЯ СУТІ

Вступ-1

Залишимо оцей наш час Історії

Як грунт для самознищення. З самоіронії

Постанемо безвольні, аж безмовні;

Пусті зсередини та камуфляжні ззовні.

Ксерокопичим необхідне зло.

Колись були й ми рисаками,

Та оскотинились роками.

Що гроші? Папірці.. Душа

Прорветься зав'яззю вірша

В майбутнє. Звідти нас побаче

І гірко внуками заплаче.

Ми - українці! Нас держава...

Кого ліпила - одержала!

Вгодовано-безчесних лизунів...

Кричав аж, докричатись не зумів

Тебе з твоїх інвестиційних снів.

Залишимо оцей наш час Історії

Як грунт для самознищення. В самоіронії

Зло необхідне стало традиційним.

Програли всі душевні війни,

Колись були й ми рисаками,

Та оскотинились роками.

І ми почуємо з Історії:

«Суть довели до бутафорії!»

Яка найважливіша риса в тата?

Його зарплата.

Якщо ж його уменшиться зарплата?..

Не треба нам такого тата!

. Месія

Це місто - монстр. З’їдає душу:

Не обійма - в обіймах душе.

...Тут народився, - рідний, кажуть, дим,-

Порівняно ще досить молодим

Прийшов на рідне попелище.

Були місця й міста повище,

Але рідніших, точно, не було.

Спочатку - слово. А до слова

Херсон прикрасила будова.

Затим - небачені традиції! -

На місто впали інвестиції.

Мій занедбаний світлий краю,

Тобі розквітнути бажаю!

І вже роблю - робить як знаю!

А що місцеві? Влада - рада:

Клює «верховна» дика правда;

Геть розваляли, - нижче й вище, -

На підприємствах вітер свище;

Прийшов на рідне попелище,

Як фенікс-птах, немов Месія;

Щоб відродилася надія,

Зерном-грошима в місто сіяв.

В липкі херсонські падало воно,

В безсовісні кишені падало зерно.

. Гнилі традиції

Історія тоді лиш має значення,

Коли майбутнє є її тлумаченням.

Як довго ця - з життя, не із підручника -

Крамольна думка м’яла мене, мучила:

Похожие работы