Читать реферат по ценообразованию: "Державне регулювання цін та інфляції" Страница 9

(Назад) (Cкачать работу)

Цей напрямок грошово-кредитної політики хоча й дає швидкі результати, але натрапляє на певні перешкоди за спроби інтенсив­ного застосування. У країнах з перехідною економікою такими є слабка розвинутість вторинного ринку цінних паперів і недостат­ність коштів для проведення операцій у необхідних масштабах.

Обмеження грошової маси проведенням грошово-кредитної політики, хоч і головний, але далеко не єдиний напрямок прибор­кування інфляції попиту. Відомо, що кількість грошей в обігу мо­же бути великою або малою лише відносно кількості товарів, тобто їх величина залежить від товарного забезпечення грошової маси. Відтак збільшення обсягів виробництва за незмінного абсо­лютного розміру грошової маси веде до її відносного зменшення і, відповідно, до падіння темпів інфляції. Тому одним з напрямків дефляційної політики є збільшення виробництва передовсім у га­лузях, які випускають товари і надають послуги населенню. З цією метою вживаються заходи структурно-інвестиційної політики, які передбачають обмеження монополізму й розвиток конкуренції, за­лучення іноземних інвестицій, проведення раціонального протек­ціонізму щодо національного виробника, запобігання відпливу віт­чизняних капіталів за кордон, формування ринку позичкового ка­піталу тощо. Названі заходи спрямовано на припинення спаду ви­робництва, що забезпечує приборкання одного з найважливіших чинників інфляції — зменшення товарного забезпечення грошей.

Бюджетний механізм антиінфляційної політики спрямовано на скорочення бюджетного дефіциту. Цього можна досягти за рахунок:

збільшення доходів; скорочення державних видатків.

Збільшення надходжень до бюджету можна швидко домогтися за рахунок підвищення податків, що дає позитивний результат у короткостроковому періоді. Але надалі політика посилення подат­кового пресу призведе до приховування прибутків, руйнування стимулів до праці та інвестування, гальмування економічного роз­витку і, як наслідок, до скорочення надходжень у державний бюд­жет. Тому видається доцільнішим розвивати податкову систему в \ напрямку зниження ставок оподаткування, що може стати дійовим інструментом антиінфляційної політики. Так, зниження ставок по­датку на прибуток заохочує до інвестування й пожвавлення виробництва, що в перспективі забезпечить збільшення доходів і відпо­відне зростання надходжень до бюджету від оподаткування. Зменшення податкових ставок забезпечить також і зростання до­ходів населення, які спрямовуються на споживання та заощад­ження. Збільшення споживання дасть новий імпульс виробництву, що в перспективі також зумовить розширення бази оподаткування. Приріст заощаджень, у свою чергу, витрачатиметься як на фінансу­вання економічного розвитку, так і на покриття дефіциту бюджету.

Одним з способів збільшення дохідної частини бюджету є та­кож повніший облік податкової бази і залучення неінфляційних ресурсів фінансування бюджетного дефіциту передовсім за раху­нок випуску державних цінних паперів.

Однак розглянуті антиінфляційні резерви збільшення надход­жень до бюджету, як правило, не дають швидких результатів і розраховані на перспективу. Тому основним напрямком скоро­чення бюджетного дефіциту є зменшення

Похожие работы