функцій приналежності є крапка з ординатою . Виберемо довільний рівень приналежності і визначимо відповідні інтервали и . При , , інтервали не перетинаються, і упевненість в тому, що портфель ефективний, стовідсоткова, тому міра риски неефективності дорівнює нулю. Рівень доречно назвати верхнім кордоном зони риски. При інтервали перетинаються. На рисунку 2.2 зображена заштрихована зона неефективного розподілу активів в портфелі, обмежена прямими r =r1*, r*=r2*, r =r1 , r =r2 і бісектрисою координатного кута r = r*, яка визначає зону ризику.
Рисунок 2.2– Фазовий простір (r, r * )
Взаємні співвідношення параметрів r*1,2 и r1,2 дають наступний розрахунок для площі заштрихованої плоскої фігури.
(2.15)
Оскільки всі реалізації при заданому рівні приналежності рівноможливі, то міра ризику, неефективності є геометрична вірогідність події попадання точки у зону неефективного розподілу капіталу
(2.16)
де - оцінюється по формулі (2.15).
Тоді підсумкове значення міри ризику неефективності портфеля
(2.17)
Коли критерій ефективності визначений чітко рівнем , то граничний перехід ; дає
(2.18)
Для того, щоб зібрати всі необхідні вихідні дані для оцінки ризику, потрібно два значення зворотної функції Перше значення r* (за визначенням верхньої границі зони ризику 1), друге значення позначимо. Аналогічним чином позначимо rmin та rmax — два значення зворотної функції . Також введемо позначення —найбільш очікуване значення r. Тоді вираз для міри ризику портфеля, з урахуванням (2.16 та 2.17) має вигляд
(2. 19)
(2.20)
Рисунок 2.3 –Приклад чіткого рівня критерію ефективності
(2.21)
Таким чином, міра ризику набуває значень від 0 до 1. Для того, щоб визначити структуру портфеля, який забезпечить максимальну прибутковість при заданому рівні ризику, потрібно вирішити наступне завдання [28]:
(2.22)
інвестування фондовий математичний програмний
Де і визначаються з формул (2.19)-(2.21), компоненти вектора задовольняють (2.19) . Вираз (2.21) можна записати в наступному вигляді:
(2.23)
Прибутковість портфеля:
де — прибутковість i-го цінного паперу. Отримуємо наступну задачу оптимізації (2.24) —(2.26):
(2.24)
(2.25)
(2.26)
При варіюванні рівня ризику можливі 3 випадки. Розглянемо детально кожен з них [29]. Перший випадок, =0. У (2.19) видно, що цей випадок можливий якщо Отримуємо наступну задачу лінійного програмування (2.27) —(2.29):
(2.27)
(2.28)
(2.29)
Знайдений в результаті рішення задачі (2.27) —(2.29) вектор , є шукана структура оптимального для даного рівня ризику портфеля.
Другий випадок, =1. З (2.19) витікає, що цей можливо коли
Отримуємо наступну задачу лінійного програмування:
(2.30)
(2.31)
(2.32)
Знайдений в результаті рішення задачі (2.30) —(2.32) вектор , є шукана структура оптимального для даного рівня ризику портфеля.
Третій випадок 1
Похожие работы
Тема: Розробка програмного забезпечення вирішення задачі формування портфеля цінних паперів |
Предмет/Тип: Экономика отраслей (Диплом) |
Тема: Розробка програмного забезпечення |
Предмет/Тип: Отсутствует (Отчет по практике) |
Тема: Розробка програмного забезпечення для розв |
Предмет/Тип: Информатика, ВТ, телекоммуникации (Курсовая работа (т)) |
Тема: Розробка і впровадження інформаційного забезпечення магазину |
Предмет/Тип: Информационное обеспечение, программирование (Реферат) |
Тема: Розробка програмного забезпечення файлового менеджера |
Предмет/Тип: Информатика, ВТ, телекоммуникации (Диплом) |
Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы