Читать реферат по делопроизводству: "Стилі сучасної української літературної мови." Страница 5

(Назад) (Cкачать работу)

Головні мовні засоби: сплав елементів наукового, офіційно-ділового, художнього стилів. З одного боку, у ньому широко використовується суспільно-політична лексика, політичні заклики, гасла, точні наймену­вання (подій, дат, учасників, місця), а з іншого – багатознач­на образна лексика, що здатна привернути увагу читача і впли­нути на нього, художні засоби – тропи і фігури. Всі лексеми, як правило, чітко поділяються на позитивно-оцінні й негативно-оцінні. Навіть при художньому домислі в публіцистичному стилі авторське "я" збігається з фактичним мовцем.

Публіцистичний стиль має такі підстилі: власне публіцистичний, художньо-публіцистичний, науково-публіцистичний.

Власне публіцистичний, або стиль засобів масової інформації (газети, часописи, радіо, телебачення, реклама).

Художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, нариси, есе).

Науково-публіцистичний стиль (критичні статті, аналітичні огляди, соціальні потреби). Художній стиль Художній стиль (художня мова, мова художньої літера­тури) – мова, яка моделює світ через конкретно-чуттєві образи й виконує естетичну функцію. Естетична функція художньої мови передбачає вплив мовних образів на емоції реципієнта, здатність розкривати вторинний зміст слова. До позамовних чинників художнього стилю нале­жать естетичні, соціальні, психічні та інші засади мовно-художньої творчості. Художній стиль – це особливий спо­сіб мислення й усвідомлення дійсності. У ньому можливі поєднання елементів усіх стилів літературної мови, а також діалектизмів, жар­гонізмів та інших складників, якщо це вмотивоване потребами мис­тецького зображення дійсності. Художній стиль обслуговує духовно-естетичну сферу життя народу.

Сфера використання художнього стилю – індивідуальна і колективна творча діяльність, література, різні види мистецтва, культура, освіта.

Головне призначення – впливати засоба­ми художнього слова через систему образів на розум, почуття і волю читачів, формувати ідейні переконання, моральні якості та естетичні смаки.

Головні ознаки: образність, пое­тичність, естетика мовлення, експресія як інтенсивність вира­ження, зображуваність (конкретно-чуттєве живописання дійс­ності – людей, природи, явищ, понять, якостей, властивостей, відношень). У художньому стилі все подається через призму соціальної орієнтації, світогляду, інтелекту і світовідчуття осо­бистості (образ автора) і все зображуване спрямовується на осо­бистість читача (слухача). Тому в художньому стилі (зокрема, в художніх творах), крім об'єктивності реального світу, існує і суб'єктивність сприйняття його людиною.

Головні мовні засоби: багатство найрізноманітнішої лексики з переважанням слів конкретно-чуттєвого сприймання (назви осіб, речей, дій, явищ, ознак); емоційно-експресивна лексика, різні види синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів; використання із стилістичною метою історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних елементів. Повна свобода синтаксичного конструювання: використовуються всі семантико-граматичні типи речень, синтаксичних зв’язків, особливості інтонування та ритмомелодики. На доборі та організації мовно-виражальних засобів позначається індивідуально-авторське світосприйняття,

Похожие работы