Читать реферат по делопроизводству: "Стилі сучасної української літературної мови." Страница 1

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

Стилі сучасної української літературної мови. Мова, як відомо, є не лише засобом спілкування. Це також спосіб сприймання світу, відтворення його в свідомості людини. Кожен народ сприймає світ не зовсім так, як інші народи, тому в усіх мовах є щось неповторне, оригінальне. Кожна мова має власне світло, яке виблискує в безмежному океані мов Землі.

О. Пономарів Мова – найбільше багатство і нації, і кожної окремої людини. Без мови немає народу. Вона є однією з найістотніших ознак нації і реально існує як мовна діяльність членів відповідної етнічної спільноти.

Мова – найважливіший, універсальний засіб спілкуван­ня, організації та координації всіх видів суспільної діяль­ності: галузі виробництва, побуту, обслуговування, культури, освіти, науки.

Українська мова – єдина національна мова українсько­го народу. Нею послуговуються також українці, які прожи­вають за межами України: у Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та інших країнах. Українська мова входить до найпоширеніших мов світу, нею розмовляє близько 45 мільйонів людей. Вона належить до східної підгрупи слов'янських мов, що входять до індоєвропейської мовної сім'ї.

Відповідно до статті 10 Конституції України, прийнятої Верховною Радою 28 червня 1996 року, українська мова є державною мовою в Україні.

Українська мова завдяки своєму тривалому розвиткові має струнку звукову й чітку граматичну системи, достатньо впо­рядковані виражальні засоби.

Поняття "українська мова" охоплює всі різновиди мови, що ними користуються люди: діалекти, говори, говірки, жаргони, сленги, літературну мову.

Українська національна мова існує:

    у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові; у нижчих формах загальнонародної мови – її терито­ріальних діалектах.

Отже, не слід ототожнювати поняття "національна мова" і "літературна мова". Національна мова охоплює літературну мову, територіальні діалекти, професійні й соціальні жарго­ни, суто розмовну лексику, а літературна мова є вищою фор­мою національної мови. Національну мову творить народ, тоді як відшліфована її форма – літературна мова – ви­кристалізовується під пером митців слова. Українська літературна мова Сучасна українська літературна мова сформувалась на основі південно-східного наріччя, ввібравши в себе деякі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літературної мови був І. П. Котляревський – автор перших великих художніх творів українською мовою ("Енеїда", "Наталка Полтавка", "Москаль-чарівник"). Він першим використав народнорозмовні багатства полтавських говорів і фольклору.

Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Тараса Григоровича Шевченка. Традиції Т. Шевченка у розвитку української літературної мови продовжували у своїй творчості Іван Франко, Леся Українка, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський та інші письменники.

Літературна мова – це загаль­ноприйнята оброблена й удосконалена форма національної мо­ви, яка, виникнувши на основі одного діалекту, ввібрала в себе виражальне багатство всіх інших діалектів, говорів та говірок і обслуговує суспільство в цілому. Літературна мова є мовою державних установ, громадських


Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы